Сьогодні у нас невеликий інтригуючий пост — про одну дуже важливу розмову. Та не ту, що на кухні про рецепт борщу, а ту, яка може змінити все між двома людьми. Так-так, говоримо про Данте і Кассандру — і про те, чому він так прагне дізнатися її правду.

Данте не цікавить поверхневе. Йому потрібно знати, що зробило її такою: чому вона закрила серце на замок, чому біль для неї — не порожнє слово, але вона його і не боїться. Для нього це не просто допит — це спосіб зрозуміти, контролювати, і, можливо, знайти слабкість,  яка відкриє доступ до справжньої людини за бронею.

А Кассандра? Вона навчилася мовчати. Мовчання — її захист і її тюремна клітка одночасно. Вона боїться, що розповідь зробить її вразливою; і в той же час мовчання не дає їй звільнення. Це дилема: розповісти і ризикнути, чи не розповідати і носити важкий тягар далі.

Отже про що ж хоче поговорити Данте? Не про факти, а про причини. Він хоче знати, що загнало її в темряву, які рани досі болять, які спогади керують її вчинками зараз.

А що з моральної точки зору? Чи має право той, хто контролює ситуацію, витискати із людини правду? Навіть  якщо вона не хоче відповідати. Чи правда рятує, коли її витягають силою?

           

Спойлер з майбутнього розділу. 

Її пальці нервово стиснули край ковдри.

— Ти думаєш, мовчання захистить тебе? — я повів поглядом по її обличчю, зупинившись на губах. — Насправді воно лише робить тебе вразливішою. Бо я починаю шукати інші способи.

Читайте «Ті, що не прощають»

То що думаєте ви? Чи зможе Кассандра відкритися чи її мовчання сильніше? І чи є взагалі «безпечний» спосіб витягнути правду, коли одна сторона має всю владу? Пишіть в коментарях хочу почути ваші думки 

(і варіанти того, як ця розмова може завершитися).

З любов'ю до вас Світлана Романюк ❤️❤️❤️