У любовних романах головна героїня здебільшого зображується незайманою на момент зустрічі з героєм ✿ Це така собі класика жанру, особливо в «історичних» любовних романах. Але мені цікаво, наскільки це справді важливо для читачів сьогодні?

Зізнаюсь чесно: у собі я теж інколи ловлю упередження до «досвідчених» героїнь. І при цьому я чудово розумію, наскільки це тупо. Адже до чоловічих персонажів ніхто таких вимог не висуває. Навпаки, радше несхвалення викличуть саме незаймані чоловіки (особливо якщо вони вже перетнули межу якогось умовного віку). Типу «кому вони такі здалися, вони ж нічого не вміють; якщо жодна жінка на них не глянула, то з ними, певно, щось не так, фу». Я намагаюся свідомо це в собі зупиняти, бо засуджувати когось за досвід чи його відсутність абсурдно.

А ще у мене був випадок, коли розділ із любовною сценою 18+ п’ятеро читачів оцінили на 5, а одна людина поставила 1 — і це була її єдина оцінка взагалі. (Я це знаю, тому що в мене не так багато читачів і оцінок, і я на пам'ять знаю, як виглядає моя статистика) Ну тобто людина, здається, взагалі була проти інтимних подробиць. І я це теж розумію — був період, коли я сама пропускала такі сцени в романах, бо вони мене бісили.

Зараз думаю над новою історією, де головна героїня не буде незайманою. Але побоююсь реакції читачів — все ж таки я пишу і для них, а не лише для себе.

Коротко кажучи, це доволі складна тема. У різних людей різні очікування, під всіх не підлаштуєшся.

Тож я хочу почути вашу думку, колеги — автори любовних романів (мабуть, в інших жанрах це не так критично?) ✍️ Як ви з цим справляєтесь? Чи пробували ви відходити від цього кліше? Як реагували ваші читачі? Чи це все ще критично для більшості аудиторії і краще не ризикувати?