Челендж про цитату від Мелені Матхевен

Челендж про цитату

І знову всіх вітаю! Щось останнім часом я став набагато активнішим в плані блогів, що справді сильно мене дивує, але я не міг залишитися осторонь від чергового захоплюючого челенджу, геніальна ідея якого відвідала Мелені Матхевен . Обожнюю щось таке, що змушує тебе зайвий раз поглянути на певні фрагменти з власної книги, проаналізувати прихований сенс в простих словах і відкрити для себе дещо нове. Такі челенджі спонукають авторів до постійного саморозвитку, роздумів та вдосконалення свого стилю, за що висловлюю особливу подяку всім, хто створює дійсно цікаві челенджі.

Я довго розмірковував над тим, яку саме цитату з книги обрати і вирішив зупинитися на словах мудрої вештіци Вардісари Баждаревич із нової, ще неопублікованої, книги "Пригода на Святки Аґнелії":

"...-Ненавидіти когось найлегше всього, Нісрін. А знайти в собі сили зрозуміти чому таку особу ненавидять - це вже ознака мудрої незалежної людини із сильним духом, яка звикла критично мислити і не дозволяє пліткам, чужому впливу та забобонам затьмарювати власний світогляд. Жити з вічною ненавистю в серці означає все життя носити глибоко в собі невгасиме темне полум'я, яке поступово з'їдає все людське в тобі, залишаючи по собі тільки порожнечу та уламки обвугленої душі. Як колишня джет'хера молодій послушниці Вогняного Бога, я можу дати тобі цінну пораду - обирай вогонь мудрості, дарований нам Ал'Фахабом, а не руйнівне полум'я ненависті та гніву. Бо перше світить й дарує життя всьому,до чого торкнеться, з ним ти досягнеш нечуваних висот, а от друге лише нищить все довкола себе, приносячи смерть, кровопролиття та руйнацію. Ненависть породжує цілий колообіг безкінечної ненависті, який не так легко розірвати. Повір мені, Нісрін, я знаю, про що кажу. Коли ти досягнеш мого віку, то зрозумієш мене краще і ще подякуєш за ці поради, котрі допоможуть тобі прожити довше й зустріти стільки прекрасних світанків над величним Таном..."

Ці слова сеї'дітон Вардісари,котра багато чого встигла побачити на своєму віку, містять в собі пряме засудження ненависті, відображаючи можливі наслідки поспішних й гарячкових дій тих людей, які дозволяють такій емоції потьмарити свою свідомість і зашкодити не тільки іншим, а, в першу чергу, самому собі. В ці слова я вкладав сильний повчальний контекст про всепрощення, сприйняття людей такими,якими вони є, не намагаючись засуджувати когось за вчинки, базуючись при цьому лише на самісіньких плітках, а не на істині.

Ця цитата теж переповнена, свого роду, співчуттям до загублених в ненависті людей, які дедалі більше падають в темну пащеку голодної безодні, не маючи можливості вчасно спинитися й розірвати негативне коло. Я порівнюю тут ненависть із полум'ям, що бурхливою пожежею розпалюється в душі, залишаючи по собі лиш пустку та мертве згарище. За цією цитатою ще приховані думки про безглуздість когось ненавидіти, бо такі почуття мають сенс лише поки ти маєш перед очима об'єкт власної ненависті. Коли людина втрачає тих, кого ненавидить, вона відчуває себе розгубленою, позбавленою цілі і тому волочиться світом злою примарою, шукаючи того, на кого б скерувати хвилі своєї негативної енергії. А йдучи від ненависті до ненависті, людина втрачає найголовніше - саму себе і живі людські емоції, цінності, що можуть дарувати їй радість, бо в ненависті ти залишаєшся глибоко нещасним та самотнім, нікому не потрібним.

Окрім цього, в цих словах я спробував не тільки описати негативні наслідки, а й поступово відштовхнутися від руйнівного полум'я ненависті, замінивши його позитивним образом чистого полум'я мудрості, символом спокою, врівноваженості, вищої цінності, який робить людину більш гідною і дозволяє їй вже не засуджувати інших, а збагнути за що саме ненавидять конкретних людей і чи справді ця ненависть обґрунтована, чи є творінням жорстокого осуду суспільства? Цитата порівнює мудрість із взлетом, розквітом людської сутності, світлою енергією, здатною творити й любити, в той час як ненависть втілюється в образі руйнівного темного вогню, що пожирає все на власному шляху, не зупиняючись перед жодними перешкодами й штовхаючи людину дедалі глибше в пітьму,звідки майже немає дороги вороття або можливості зцілення.

А завершуються слова доволі поетичною метафорою народу сатріанців "Зустріти прекрасний світанок над вершиною величного Тану". Це просте речення відіграє важливу роль в свідомості кожного сатріанця, бо в їхньому світі ти наражаєшся на небезпеку заледве не щодня і зустріти схід сонця є великим досягненням, знаком того, що ти вижив, вцілів і нагороджений черговим днем життя. Окрім того, сам вулкан Тан є сакральним місцем - тут розташовується місто Саярдіт-Канґерім, столиця всього королівства. На вершині вулкану, за легендою, Бог Файрос з'явився вдруге Рахману і саме там вогняним пером був записаний Корі'Тан, священна книга цього народу. А сонце, котре сходить над піком є втіленням Файроса Іл'Нуру, що править світом з вершини свого непорушного Фірдеусу, золотого трону серед квітучих садів Ахірету. До цього місця спраглі душі всіх сатріанців і отаке метафоричне побажання "зустріти новий світанок над вершиною Тану" - це все рівно, що побажати комусь здоров'я та довгих років життя.

Ось такий символізм криється за, на перший погляд, звичайнісінькими словами, а в діалогах героїв мені подобається розвивати якісь життєві теми, розглядаючи їх з різних боків й обдумуючи їхнє значення для нас. Наприкінці ще раз хочу подякувати Мелені Матхевен за цей вишуканий діамант золотої ідеї, яким став челендж! Занурення в слова своїх героїв завжди дає можливість підняти з глибин нові сенси й значення, а це, в свою чергу, дозволяє постійно покращувати історію.