Хочу долучитись до цитат про очі челеджу Мелені Матхевен , які написали інші автори. Я теж маю сцену, яка мені подобається. 

Уляна — хвиля, що накриває повільно, але незворотно.

"Її рухи не вимагали уваги. Але увага йшла за нею сама.

Погляд — сфокусований, чіткий, ніби вона бачила крізь натовп. 

Без натяку на показуху.В кожному русі — впевненість, ніби вона знала:“Той, хто для мене — вже дивиться. А інших мені не треба.”

І він справді дивився.

Арсеній стояв трохи осторонь.Але його очі ловили кожну зміну в її тілі.Кожен крок, поворот, нахил — були для нього. І в якийсь момент — він більше не витримав.Коли він підійшов, її обличчя не змінилось. Але щось у ній стало ще глибшим.

Танець із ним — не починався. Він народжувався

Танцювали мовчки.Але танець казав усе.

Її рухи були як шепіт:“Я знаю, чого хочу.” Його — як відповідь: “Я готовий дати це тобі.”

Юля — хижачка. Її рухи були впевнені, швидкі, із викликом.Вона танцювала так, ніби обирала — кого з’їсти цього вечора.

Вона керувала простором — тілом, поглядом, посмішкою.Вона ловила увагу і відпускала її, наче дресирована блискавка.А Лев — поруч, не як глядач. Як той, кому дозволено більше.Його пальці — легкі, але впевнені. На талії, на спині. Вони не тримали — вони володіли дозволеною мірою.

— Якщо ще трохи ближче… — нахилився він до її вуха. — Я забуду, де ми.

— Забудь.

— І що ти зробиш зі мною тоді?

— Все, що встигну до світанку.