Мирної ночі, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману "Няня для сина мільйонера".

Уривок

Ми вже майже закінчували трапезу, як батько малого покликав мене:

— Кіро Володимирівно, зараз ви можете відпочити або ж зайнятися своїми справами. У вас приблизно три-чотири години для цього, бо ми з сином їдемо у місто...

— Я хочу, аби Кіра їхала з нами! — капризно заявляє малюк.

— Артемку, ми їдемо удвох, — суворо й наполегливо ставить сина перед фактом Дем’ян.

— Я без Кіри нікуди не поїду, — вередує малий.

— Артеме! — гримає батько.

Я спантеличена, бо хлопчик, невдоволено вставши з-за столу, йде з гостьової.

— Артемку! — кличу його.

— Артеме, негайно повернися! — наказує батько, але малий іде, наче не чує.

Схоплююся з-за столу та на ходу кидаю:

— Вибачте!

Наздогнати Артемка мені вдалося у вітальні. Присівши, обіймаю його і прошу не вередувати. Обіцяю чекати на нього. А як він повернеться — весь вечір ми проведемо разом. Малий плаче в моїх обіймах і капризно повторює одну й ту ж фразу:

— Я хочу бути з тобою завжди.

— Кіро Володимирівно, залиште нас, будь ласка, — чую за спиною наполегливий голос Дем’яна.

Читати тут...

Приємного читання!!!