Допиваю залпом каву й ставлю чашку на тарільчик. В цей момент поруч проходить офіціант. Зупиняю його жестом руки й прошу рахунок. Хлопець ввічливо киває, забирає брудний посуд і швидким кроком віддаляється у бік стійки.

Доки чекаю, встигаю задуматись щодо планів на вечір. Моя колега, Агата, пропонувала всій команді зібратись у барі й подивитись матч. Що ж, непогана ідея. Витягую телефон із кишені й вже збираюся написати в груповий чат, що я в грі, як двері кав'ярні гвалтовно відчиняються, й на порозі з'являється вона. Схоже, вечір буде веселим.

Дівчина окидує поглядом приміщення, після чого, відмітивши, що я сиджу на тому ж самому місці, прямує до столика. Вже цікаво.

— Ходімо, — випалює, коли між нами лишається десь із півметра.

Вся захекана, обличчя червоне. Бігла сюди, чи що?

— Куди? — запитую, сідаючи напівоберти так, щоб краще її бачити.

P.s. Нік такий серйозний, як на паспорт :)

Випити каву з Ніком можна тут ☕️

Більше візуалів і цікавинок можна знайти в моєму телеграмі ♥️

А тут більше від нашої спільноти авторів ⭐️