Сьогодні випадково наткнулась на роздуми, наскільки книжкові чоловіки бувають вигадливими у завоюванні своєї коханої, і задалась питанням, а чи правда вони є гарним прикладом для наслідування? 

Я взагалі-то пишу про порядних хлопців, які не мають звички зраджувати, підставляти, бити, ображати дівчат (своїх чи просто випадкових). Але при цьому часто стоїть тег "від ненависті до кохання". Як же так виходить? Відповідь проста (в житті теж так буває): недостатня комунікація. 

Ось, наприклад, у новинці "Норовлива відьма для герцога, або Плата за силу", з точки зору відьмочки, головної героїні, головний герой, Давет: 

1. Прибув у село, щоб ставити небезпечний магічний експеримент (це ж, імовірно, нашкодить селянам!) 

2. Родом з міста, пихата аристократична зараза! 

3. Пособник інквізиції! 

4. Хоче її підставити! Ще й так зиркає, ну явно шукає на ній відьомські мітки, щоб відправити на вогнище. Треба вигадати, як йому протистояти, аби в нього геть нічого не вдалося. 

З точки зору головного героя... Ну, що ж, його думок читачі ще не чули. Але підказую: він був би дуже, дуже обуреним, дізнавшись, наскільки хибно вона міркує про нього... 

Зазирнути в голову Давета ан Ріса можна буде уже в завтрашньому продовженні. Але поки що на ситуацію можна поглянути очима Алекти, головної героїні, і... можливо, ви б теж були тієї ж думки, що й вона, про цього кавалера? принаймні, на етапі перших розділів! 

Нагадую, що книга ось тут: 

Норовлива відьма для герцога, або Плата за силу

Давет ан Ріс – столичний маг, багатій і красунчик. Я – сільська відьма, сирітка-знахарка, яка просто хоче вільно чарувати.
Він прибув до нас на практику, мене ж змусили йому допомагати. Все, щоб столичному гостю було зручно. Та хай не сподівається! Я познайомлю Давета з усіма складнощами сільського життя і змушу пожалкувати, що він сюди заявився.
Адже я випадково дізналася, що насправді Давет задумав лихий магічний експеримент, а голова місцевої інквізиції готовий це дозволити, якщо ан Ріс спершу підставить мене і кине до в’язниці.
Я розкрию підлу змову, виведу Давета на чисту воду, захищу від нього село і порятую себе. Якщо мій план не спрацює, і маг не втече сам… Закохаю його в себе, і хай знає, що таке кидати виклик норовливій відьмі!

___

І не можу стриматись, не додати цитату, щоб ви розуміли: у героїні не фатазія бурхлива, в неї навіть докази є! Її помилкової комунікації... Можливо, просто не дуже корисно було підслуховувати, підкравшись до вікна... 

Запрошую вас до читання веселої історії про протистояння двох героїв, яким, можливо, варто б ліпше задуматися про союз, аніж про ворожнечу... А хто хоче більше закулісних новин та авторських подробиць, можете знайти їх моєму Телеграмі. 

Щиро ваша, Марго Вольська.