Перше — музика. Я вмикаю плейлист даркроману й насолоджуюся. Магія відбувається в моїй голові — і народжуються нові сцени.

Друге — тиша. Якщо музика не допомагає, я заплющую очі, лягаю в зручне положення й думаю про книгу. Уявляю сцени, які вже написані, а нові приходять самі.

Третє — поїздка. У автобусі чи машині, споглядаючи природу, людей, тварин і небо, діалоги та цілі епізоди вимальовуються самі по собі.

Четверте — дошка. У телефоні в мене є «дошка» із зображеннями персонажів, міста, у якому вони живуть, та коледжу, де навчаються. Там же — короткі описи характерів. Коли я застрягла, не думаю «що написати», а питаю себе: «Як би вчинила Паркер?» Уявляю, як вона рухається, розмовляє, усміхається або кричить — і рішення приходить саме собою.

А що допомагає вам?