Привіт! Хочу запросити вас до дуже оригінальної книги під назвою «Дитина для колишнього»

На зустрічі однокласників Мія зустріла свого колишнього, в якого колись була закохана. Єдина ніч, яку вони провели разом, закінчилась вагітністю...

АНОТАЦІЯ

Я прокинулась у ліжку з колишнім, а за кілька тижнів дізналася, що вагітна. От тільки весільні обручки нам не світять, як і десять років тому...

— У мене погана новина, — сказала я відразу, як Мир сів на лавку поряд зі мною. 

— Яка ще новина? — він насупився, а потім якось перелякано глянув на мене: — У тебе що, ВІЛ, чи ще якась гидота? Заразилась у своїй лабораторії і потім заразила мене? 

Навіть тут цей чортів егоїст думав лише про себе. Якусь мить мені хотілося налякати Мира, сказати що дійсно заразила його якоюсь рідкісною невиліковною болячкою, але потім я все ж узяла себе в руки і промовила:

— Не панікуй ти так. Просто я вагітна. Ну, я з цим розберуся, мені не потрібні гроші, не переживай. Просто подумала, що правильним буде, якщо ти будеш знати… 

Продовження - щодня о 21.00! 

Щиро запрошую до історії «Дитина для колишнього», впевнений, вона не залишить вас байдужими!

УРИВОК ДЛЯ ВАС

Добре, що я колишній професійний спортсмен, тіло показати було зовсім не соромно, навіть навпаки. Мені хотілось, щоб вона дивилась на мене, навіть якщо їй соромно було це робити. 

Я торкнувся її долоні під водою:

— Ходімо глибше. Ти взагалі як, плаваєш нормально? Чи вже розівчилась? — здається, я ніс якусь пургу, бо погляд все ще був в декольте, а не на її обличчі. 

— Не дуже добре, — вона усміхнулась. — Якщо що, будеш мене страхувати?

— Готовий страхувати хоч зараз, — я уявив, як вона ляже на воду, а я буду притримувати її під грудьми руками. Чорт, щось мої думки пішли зовсім не туди…

— Тоді попливли, —  Мія лягла на воду і попливла на глибину. 

— Блін, ти сказала тебе треба буде страхувати, — пробурмотів я, пливучи за нею. 

— А що таке, тобі щось не подобається? — вона бризнула на мене водою. 

— Я хотів тримати тебе на воді і все таке, — я теж бризнув на неї водою і усміхнувся.

— Мені якось так добре зараз, — Мія усміхнулась у відповідь. — Наче всі проблеми раптом стали несуттєвими… Може, й справді дитина — це саме те, що мені було потрібно для щастя. 

— Я дуже радий, що ти тоді передумала, — зізнався я. Ми тепер були дуже близько, але пливли ніби на місці, тут було доволі глибоко. Людей в басейні майже не було, бо це був віп-басейн. 

— Якби ти не наполіг і не запевнив мене, що про все потурбуєшся, я б не наважилась… Мабуть, я все життя звикла розраховувати лише на себе, тому мені захотілося, щоб хтось усе вирішив за мене… — замислено сказала вона. 

— Я постараюсь зробити так, щоб ти не пошкодувала про це рішення, — сказав я серйозно. — А потім у нас буде Катя. Уяви… Маленька копія тебе. 

— Так, і ми будемо її водити в басейн, — вона усміхнулася, а потім виправилась. — Ну ти будеш водити, чи я. Вона ж буде жити по черзі у мене чи в тебк. 

— Може і разом водитимемо… У нас же непогані стосунки… Ніби… — чомусь коли вона згадала про те, що ми все ж будемо виховувати малу окремо, мені стало якось сумно. 

— Ну так, можна і разом, — сказала Мія, одразу посумнішавши. А потім поглянула на мене: — Можна, я потримаюся за тебе? Щось втомилася. 

— Авжеж, — я підплив максимально близько до неї.

Серце знову забилось частіше, коли вона торкнулася мого передпліччя. 

— Чомусь зараз відчуваю себе недостатньо витривалою, — ніби виправдовуючись промовила вона. 

Я подумав, що теж відчуваю себе невитривалим. Але з іншої причини. Бо хотілось прямо тут і зараз пригорнути її до себе і поцілувати. 

ЧИТАЙ «Дитина для колишнього» ТУТ