Приготувала для вас візуалізацію і картинку, щоб ви поринути у світ головних героїв « Мене звуть Х'ю Бланш »

«Із корчми долинали веселий гамір і музика. Х’ю завмерла й видихнула. Поспіхом витерла волосся й спустилася вниз.

Тупіт чобіт лунав у ритм мелодії. Люди сміялися, підспівували, плескали в долоні. Бард майстерно перебігав пальцями по струнах лютні, ледве встигаючи за танцюючими.

Вона зупинилася на останній сходинці й оглянула залу. Чимало чоловіків посміхалися їй, кожен сподіваючись, що вона шукає саме його.

Та того, кого справді шукала, Х’ю помітила не одразу. Демон стояв, спершись на колону біля входу, повільно потягуючи з кухля. Без свого строкатого сюртука, лише в темній сорочці та штанях. Волосся спадало на плечі — темне й буйне, мов море.

Він обернувся й, помітивши її погляд, усміхнувся.

Х’ю протиснулася між відвідувачами й зупинилася з іншого боку колони.

— Я думала, у нас обмаль часу, — прошепотіла вона.

— Обмаль, — він підніс кухоль до вуст. — Але корабель прибуде тільки вранці. Тож маємо час… відпочити.

— Ти що, продав душу, щоб мати такі прекрасні умови?

— Уклав кілька угод, — усміхнувся він, спостерігаючи за веселощами.

— Отже, усе, що пишуть про демонів, правда? Ви хитрі, зухвалі й любите договори.

— А ще ледарі.

Х’ю теж усміхнулася. Повернула голову до нього. Він був привабливим, коли розслаблений, без постійних обчислень у погляді й обережних кроків.

— Не захоплюйся надто, — застеріг він. — Виїжджаємо з першими променями сонця.

— Чим ти платитимеш? — поцікавилася вона.

Навряд чи цей демон мав прихований мішечок із золотом.

— Можеш не хвилюватися, — зробив ковток.

— Але я хвилююся. І відчуваю ще багато чого, — пробурмотіла вона, відводячи погляд до парочки, що весело витанцьовувала. — Цього ж не було прописано у твоїй формулі?

— Ні. У тебе немає душі. Але ти відчуваєш глибше, ніж більшість, кого я знав. Це лякає.

— А ти, може, й маєш душу, — знову глянула на нього, — але іноді здається, що вона давно згнила.

Він стиснув вуста. Тінь сумніву майнула обличчям і зникла.

— Хочеш потанцювати?

— Зараз? — здивувалася вона.

— Так. І, звісно, зі мною, — він простягнув руку.

— Обіцяю бути чесним.»