Історія про дівчину, яка дарувала красу

Вітаю, мої любі читачі! ❤️

Історія дівчини на ім'я Аврора, яка дуже любила квіти. Вона вирощувала їх і дарувала усім бажаючим. Їй здавалося, що увесь світ поділяє її закоханість у красу природи.

Натомість, думки людей щодо неї розійшлися. Хтось захоплювався її безкорисливістю, а хтось крутив пальцем біля скроні, вважаючи її блаженною.

Коли Аврорі виповнилося вісімнадцять, настали важкі часи. Королівство заполонила Темрява. Люди впали у відчай, і тільки Аврора продовжувала вирощувати квіти і дарувати іншим красу. Але тепер дівчину не вважали блаженною. Оскільки земля винагороджувала її за наполегливу працю, обдаровуючи трохи більше за інших, поповзли чутки, що Аврора є відьмою.

Одного разу жінки з її села зібралися і потрощили грядки з квітами.

Спочатку Аврора сумувала, а потім зібрала нечисленні речі і пішла геть.

Аврора йшла, не розбираючи дороги, і гіркі сльози застилали їй очі. Сутеніло, тож крізь сльози вона стала озиратися, шукаючи місце для ночівлі. Навколо неї був ліс, а за ним, як їй було відомо з дитинства, до самого небокраю тягнеться пустеля.

Багато років тому Аврора побувала в цьому лісі, шукаючи гриби, хоча й не заходила так далеко. У спогадах залишилася зустріч з дивним створінням, чи то феєю, чи то ельфом. Ставши дорослою, дівчина вважала це дитячою вигадкою, та все ж пам'ятала слова феї: «Ти повернешся сюди, але не сама. З тобою будуть горе і надія».

Пригадуючі ці слова, Аврора стрепенулася. Дійсно, на ній лежав тягар горя, якого зазнав її народ. Та не полишала і надія, всюдисуща супутниця дівчини.

Знову перебираючи в пам'яті події того дня, вона присіла під деревом, притулившись до кори, ще теплої від сонця, і потроху задрімала. Уві сні вона знову побачила фею.

— Ти стала дорослою, маленька дівчинко, — промовила лісова жителька. — Твій шлях лежить через пустелю. Ти маєш знайти Фонтан надії.

Для мене це історія про силу прощення, яка допомагає піднятися на новий рівень. Героїня не тільки змогла пробачити негарну поведінку інших, а й принесла людям воду з Фонтану надії, рятуючи їх від чорного відчаю. Потроху в очах людей з'являлися промінчики віри, і королівство почало повертатися до життя.

Читайте цю та інші історії у збірці "Фонтан надії".