- Головна
- Блоги
- Оживити чи добити, або чому мене дратує суржик
Оживити чи добити, або чому мене дратує суржик
Оживити чи добити, або чому мене дратує суржик у книжках (сорі, назва не лізла повністю, то вирішила деталізувати)
Зараз буде трошки токсичності та фиркання, тому попереджаю одразу - чутливим натурам краще не читати.
Коли я була маленькою дівчинкою, бабуся мені завжди казала: “хочеш гарно говорити - читай”. Та й по собі помічала - у затяжні періоди нечитуна частенько проскакували оті “Ну…”, “еее…”, та й “завтики” у розмові траплялися, бо забувала якісь слова. Лікувалося все просто - читанням.
Звісно, мозок у такі моменти значно активніше працює, і можна скинути все на саме тренування цього органу, але, нікуди правди діти - словниковий запас ми таки суттєво збільшуємо. Як і пізнання світу, до речі.
Не нудитиму про те, що “книги мають навчати чомусь дуже розумному”, ні - у нас, на щастя, зараз 100500 шляхів прокачки мізків. Проте, гадаю, ви помічали, як змінюється “стиль” ваших розмов, коли ви чимось займаєтеся. Робота з офіційними документами, і ви вже розкидаєтеся канцеляризмами, читаєте дитячі книжки - і ось уже полізли сюсюкання, зайчики і супчик.
Як то кажуть - ми те, що ми їмо, тобто споживаємо.
Саме тому я наполегливо раджу не зловживати суржиком. Ви таким чином мову не оживляєте, а добиваєте.
Так, на жаль, у нас є проблема - багато хто в Україні не говорить українською, хоча й намагається. То допоможіть їм, розширте трохи словниковий запас і покажіть (так, нехай і банальний приклад), що ми можемо не лише йти, а й ходити, крокувати, ступати, прямувати, рушати, простувати, чимчикувати, тупати, бродити, блукати, брести, плентатись, волоктись, чвалати, чалапати, клигати, чапати, дибати, чухрати, валандатись, талабанитись, віятись, шкандибати, телющитись, тюпати, повзти і ще з десяток різних синонімів, кожен з яких додає свою особливу тональність цій дії.
Тепер обговорімо найвагоміші аргументи за те, чому ж варто розбавляти “літературну” “нелітературним” (фу, які ви - я не про мати!)
Так, коли герой має свій особливий стиль розмови, це може не лише зробити самого персонажа живішим, а й схарактеризувати його (читає нотації - нудна снобка, майже як Оленка Блашкун, постійно додає “ну отак якось” - невпевнений у собі, мати з нечастими вживаннями інших слів - не надто розумна людина) певним чином. Проте якщо ви ведете розповідь від першої особи й відтак постійно вживаєте суржик, то це… не гуд.
Висновок - всього має бути в міру.
Зрештою, я й сама не люблю суху літературну мову (боже збав класичні тексти - я читала їх суто зусиллям волі, правду кажу!), але ми все ж маємо дотримуватись певної мовної гігієни.
І так, я вже бачу, як хтось нашітпує, що, взагалі-то, часом то не суржик, а діалект, і зверху докидується купа аргументів. Згодна, діалекти мають право на життя, але знову ж таки, чомусь “батяр, бігме, мешти та зупа” сприймаються не так охоче, як “сємки, поребрик, соєдінять”.
Мова жива, цікава й оригінальна, але з нею, як і з косметикою (дівчата зрозуміють), треба бути обережною - занадто багато, і замість краси на тебе з дзеркала вже кліпає очиськами з “віялами” клоун.
Створюйте свій власний стиль, надихайте й захоплюйте, але не треба виправдовувати свої косяки тим, що “ну так всі говорять”. Говорять, згодна. Але ж ми з вами пишемо, чи не так?...
Усе, висловилася!
До капців у мою сторону готова!
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтисуржик це окей. я прожив білшість життя на сході і ще років 5 в центрі. в мене є друзі що говорять на суржі і 100% з них говорять українською краще за своїх батьків.
в мене немає сумнівів що і їх діти будуть розмовляти ще краще. тобто тенденція позитивна.
якщо ви не розумієте суржик - ви дебіл який весь цей час жив під камнем
якщо ви за "чисту українську мову" - ви рашпіль, який сліпо слідує стандартам який намалював якийсь рандомний чєлік 150 років тому ( не вимахуйтесь, ви в житті постійно використовуєте англіцизми типу ОКЕЙ )
якщо ви не розумієте сенсу написаного коли в тексті одна чи дві маленькі помарка - ви кретин. IQ тест це підтвердить.
ну а ті хто робить такі пости просто ханжа
Марк Лапкін, Навіть не знаю що сказати - таке враження, що вас вивернуло жовчу від висловлення мною своєї думки.
Вам суржик у книжках - ок, то читайте, я ж не проти вашого особистого дозвілля
Ох вже цей мовний шовінізм...))
"Міт" замість "зідзвону", "гуд" замість "добре", "факап" замість "провалу" (невдачі), "кейс" замість "справи" (прикладу) - це нормально, отже. Так ми балакати можемо... А все інше - то суржик, викорінити треба.
Художня література - це художня література, а не енциклопедія, чи словник!
Авторці блогу бажаю поспілкуватися з людьми на Прикарпатті, Закарпатті. До Києва їхати не раджу, може відбутися когнітивний дисонанс. По секрету скажу - досі купа людей на рос мові спілкується, рос мовою читає. Страшно, правда?..
Українська мова дуже різна. Кожен спілкується так, як вважає за потрібне. І персонажі у книгах тому й живі, що мовлення у них не штучне. І не канцелярит.
Діалекти, суржик = спілкування живої людини, а не робота. Ніхто зі звичайних людей в реальному житті не спілкується чистою мовою літературного зразка.
Юрій Гадзінський, Жах!
І як мені тепер у Києві жити? Нема мені бідненькій місця на цьому світі - десь культурний шок, а десь клятий суржик...
І ні, надмірність англіцизмів - то не ок, то знущання.
якщо готові - нівапріс ) поребрик - не російське слово. а запозичене з української, характерне для пітера, бо хто його будував - правильно, каторжники з українців. чого постійно вживати суржик - не гуд, а мешти з батярами - гуд, бо бабуся так казала? інші аргументи є? "я вже бачу, як хтось нашітпує" - перепрошую, це не суржик. але як хтось нашіптує можна лише чути). клоун - це чючють суржик, принаймні запозичення, блазень автентичніше. стиль розмови - це стиль мовлення, мабуть? “батяр, бігме, мешти та зупа” - суто місцева і застаріла говірка, ще й запозичення без українських коренів - суржик свого часу ) сємки - просто сучасніший суржик.
“книги мають навчати чомусь дуже розумному” - росіянізм. правильно - чогось дуже розумного ) , "словниковий запас" - то калька. словарньій запас - то запас слів, а не словників, сорі. ну і щоб довго не душники - "фирканняІ і ще деякі слова з блогу - скржик.
а в цілому,щоб гарно говорити треба говорити. тобто практикувати усну мову. бо вона живе тільки на устах. а в книгах помирає, бо там зафіксовано поточний стан слововжитку.
Ну і моє улюблене: мова літератури - то не літературна мова. в літературній можна все. і суржик теж)
Рома Аріведерчі, Та про цитати я зрозуміла, але мала на увазі дещо інше (наприклад - про бачу, як хтось нашіптує, то малося на увазі саме БАЧУ, як зі сторони, а не по звуку), але то вже деталі.
Повністю вилизаний текст - то нудно, я з тобою згодна, але коли всюди совають суржик, то жесть. Хоча, напевно, ти маєш рацію, що я плутаю літературний текст і текст літератури, але все ж текст написаний і усний не мають бути однаковими.
І так, в моєму блозі присутній суржик, для мене це не новина)
Скажімо так, жива мова без суржику чи діалектизму в тій чи іншій мірі неможлива. Чи сленгу - молодіжного, професійного... Я би казала скоріше про доречність використання цих речей ( яку автор має тонко відчувати)) і все ж таки прагнення до класичної мови як певної осі, чи що? Лесь Подерев'янський чудовий, але я не хотіла б чути таку мову довкола себе постійно. А мова, що не змінюється, не росте і не розвивається також. Тобто - стає мертвою.
Згоден суржик це не добре.
Але розбавляти мову таки варто. І у нас таки багато діалектів.
Але найулюбленіші мої це тудою і сюдою. Це не суржик, а діалектизм. Але чомусь філологи його ненавидять.
І я не про те щоб пхати усюди полонізми як дехто (полонізм це як суржик, лиш польський), а саме діалелектизми.
Той же лелека, літературне слово, а бусол, бузько і так далі це вже діалектизм.
Помилки найгірше в творах , а гірше коли пишеш автору а тобі відповідають що змінювати нічого не бажають. Шкода що для таких випадків немає значка розбите серце з обов'язковою деталізацією чому.
Олена Блашкун, Саме так. Він напише листа в СБУ, найме приватного детектива, або особисто вирахує вашу адресу, незважаючи на авторський псевдонім. І тільки тоді, ніжно і делікатно, вибачаючись через кожне третє слово, висловить свої зауваження. Бо ж коментарі - то лиш для підвищення самооцінки автора. Ніхто б і не подумав, що вони існують для відгуків. Ні в якому разі!
Від мене капців точно не буде, бо я категорично проти суржику, особливо русифікованого. Зазвичай суржиком пишуть ті, хто ще й має в текстах купу граматичних помилок, і на зауваження, що це неповага до читача, пише, що йому норм, а усі інші хай ідуть лісом. Тому так, шановні, якщо вже взялися писати, то варто спершу було б щось почитати для розширення власного активного словникового запасу. Або, як мінімум, не пропускати уроків української мови.
Особливо цікаво читати коментаторів, які вишукують у автора блогу "подвійні стандарти" на кшталт "не гуд" )) Народ, це особистий блог, а не книга, не виправдовуйте цим власне невігластво.
Як на мене, мова персонажів може бути стилізована як завгодно, але мова автора має бути правильна.
Знаєте, загалом я погоджуюся з цим твердженням, мова потребує догляду й обережності. Але от що кинулося в очі, ви самі виступаєте проти суржику, а в тексті використовуєте англіцизм, як от “не гуд”. Це трохи виглядає як подвійні стандарти )))
Загалом це не погано, такі вставки іноді додають легкості тексту. Але виходить, що ви критикуєте інших за одне, а самі робите подібне, тільки з іншого боку. Може, тоді варто не так категорично відкидати суржик, а радше говорити про міру та доречність? Бо і англіцизми, і діалекти, і навіть суржик у художньому тексті можуть виглядати нормально, якщо автор їх свідомо і ГОЛОВНЕ правильно використовує.
Суржик ето зло. Надо с ним бороться всіма доступними способами
Влад Муха, Точняк.
Як то кажуть, "В суржику нема правил. Йому ніззя научіця, його нада чуствовать")))
А як вам невмирущий "Митець" — Лесь Подерв'янський? Відкрийте — і здивуєтесь від кількості суржика.
Сергій Брандт, є в суржику правила, хоч і не писані. лексика може бути чужою, а граматика українська. тобто так усна мова привласнює запозичене. і воно або приживається, або ні.
Ви, Олено, правильно висловилися, тому що говорити суржиком в повсякденному житті - це одне, а писати суржиком - це неприпустимо. Тим паче, автору, який пише літературно-художні твори для розповсюдження шляхом їхнього публічного показування, тобто публікація, продаж і т.ін. Я вважаю, що для автора головне призначення продукту його творчої діяльності передусім - це задоволення потреб читача. Тому, яке ж задоволення у читача може викликати твір, який збагачений суржиком, а не діалектом, нецензурними словами та ще й містить безліч граматичних помилок у тексті? На мою думку, такий продукт значно втрачає свою естетичну цінність, не говорячи про його роль у суспільстві.
Любовь Даценко, Дякую ❤️
Дуже приємно це знати)))
❤️❤️❤️
Светлана, =*
Якщо й кидати капцями, то виключно м'ягенькими і пухнастими. Готова підписатись під кожним вашим словом. Іноді то настільки дратує, що не рятує навіть цікавий сюжет.
Анна, Якщо гарні й мого розміру, то готова навіть ловити ;)
О так... на жаль, це губить усе - і сюжет, і цікавість...
Супер ♥️♥️♥️
Оксана Морус, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати