Ні, це не анонс нової книги)) Все набагато прозаїчніше... і, водночас, набагато знаковіше.

Одна з наших кішок, що живуть з нами на пункті дислокації, привела котенят. Сталось це на моєму ліжку, де вона зазвичай любить тусуватися) В той час, як я сидів за ноутом і писав звіти про виконані місії.

та й чогось захотілось з вами цією подією поділитися) Здалось  мені це важливим, в такий момент. Там за вікном прильоти, хтось говорить по рації, хтось в діскорді питає "що там по небу в квадраті N, в нас туди зараз група вирушає" - а в Матінки-Природи все за планом, хай би там що.

Фото не буде) Не хочу малих стресувати в перші години життя.

А щоб блог не порушував правила - ось вам коротенький віршик на тему.

____

За вікном палає,
За вікном гримить – 
Але в нас у хаті
Сонцесяйна мить.

Десь літають КАБи,
Десь – сирен виття…
То все не завада
Спразі до життя.

Хай над нами все ще
Стелеться імла,
Хай плешива падла
Тужиться зі зла

Й в бункері від люті
Мало не блює –
В Матінки-Природи
План свій завжди є.

Крізь руїни і попіл
Паросток зійде…
А плешива падла –
В добриво піде.