Час від часу повз неї проїжджали автівки та автобуси, та того, кого вона так чекала, не було. Марта підняла голову вверх і її погляд впав на костел. Із місця, де вона стояла, було видно лише його верхівку. На фоні темно-синього неба він здавався чорним і зловісним. Дівчина мимоволі здригнулася. Вона не розуміла, чому ніхто не дасть наказ знести його. На її думку, така «древність» лише псувала красу містечка. Щоразу, коли через зупинку проїжджав автобус чи машина, земля під ногами тряслася. За розповідями довгожителів містечка, саме через це місце проходив один з підземних тунелів. Він тягнувся від костелу до гаю.

   Із-за хмар з’явився круглий місяць. Дивним чином у повнолуння Марта завжди відчувала цілий спектр емоцій. Їй хотілося то плакати, то сміятися. Однієї миті роздратування та злість охоплювали з головою, наступної — мучило нестримне бажання вимкнути телефон і кілька днів не вставати з ліжка.

   Недалеко почувся звук мотору і дівчина нетерпляче закусила нижню губу. Чуття її не підвело: за кілька секунд з-за рогу з’явився автобус, а ще за мить вона тонула у Богданових обіймах.

БІЛЬШЕ ВІЗУАЛУ НА ТГ