Чи справді сучасна література потрібна читачеві, чи вона створена для автора?
Кожен раз, коли відкриваєш книгу, постає невидиме питання: для кого ця історія? Для того, хто її читає, чи для того, хто її створив? Чи автор ділиться власним світом, досвідом і емоціями, чи він шукає схвалення, популярність і лайки?
Сучасна література змінилася. Соцмережі, блоги, рецензії — усе це впливає на те, що ми пишемо. Чи не стають автори заручниками очікувань аудиторії? Чи не втрачають книги свою силу, коли їх формує алгоритм і тенденції, а не власний голос?
Але є інший бік медалі: читач теж змінився. Ми хочемо «легких» історій, які можна швидко прочитати й обговорити в коментарях, іноді навіть не дочитавши до кінця. Ми готові досягати емоційного піку, але рідко терпимо повільну, розмірену драму.
Отже, виникає питання, яке варто обговорити:
Що важливіше — задоволення читача чи самовираження автора?
Може, обидва процеси вже неможливо роз’єднати? Чи є справжня література, яка не підлаштовується ні під ринок, ні під соцмережі, а існує сама по собі?
Запрошую всіх авторів і читачів до дискусії: як ви бачите баланс між власним баченням автора та очікуваннями аудиторії? І чи готові ви жертвувати одне заради іншого?
Коментуйте, сперечайтеся, дійте — саме в обміні думками народжуються нові погляди.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗалежить від автора. Яку ціль він переслідує. Якщо його цікавлять гроші та прибуток - потрібно підлаштовуватися під аудиторію та писати про те, що користується попитом більше. Іноді "самовираження автора" може стати бестселлером. Це вже буде залежати від тематики та якості подачі тексту.
Особисто я не підлаштовуюся ні під ринок, ні під соцмережі. Я просто пишу історії, які "живуть у мене в голові та слухаю героїв, що диктують менісвої умови по тексту")))
Марина Мелтон, Напевно прийму вашу схему))) блище мені
Автор має завжди вибір, або писати те, що точно "зайде", або те, що до душі ближче. Це як з кінематографом, чи музикою) Є масові речі, а є - дуже нішові.
Але на кожне письмо знаходиться свій читач. Особливо на якісно зроблене...
А в кінці я похмуро процитую Жана Поля Сартра:
"Світ прекрасно б обійшовся без літератури. Ще краще б він обійшовся без людини."
Юрій Гадзінський, ❤️❤️❤️
Дуже слушне питання. Гадаю, справжня література — це коли автор, самовиражаючись, водночас знаходить відгук у читача. Це не компроміс, а гармонія. Автор не повинен повністю підлаштовуватися, але ігнорувати аудиторію теж не варто. Це як розмова: один говорить, а інший слухає і розуміє. Коли баланс порушується, страждають обидві сторони.♥️♥️♥️♥️
Ася Рей, Це здається найближче до реалій❤️❤️❤️
Мені важливо ділитися своїми історіями. Я не женуся за визнанням, лайками та великою аудиторією. Зараз важливо донести глибокий посил книг.
Уляна, Я зараз стараюся писати такі історії. Це залежить від читачів. Я наприклад зараз як читачка не шукаю легкого читання.
Мені завжди тітка казала, що на кожен товар знайдеться свій покупець. Те саме й з книгою: вона знайде свого читача, а автор — свою аудиторію, як би він не писав (під аудиторію чи задля власного самовираження).
Чай Дивака, У кожному коментарі є справді істина, але завжди є «але». Надіюсь що ваші слова повністю справдяться для кожного автора)
А я думаю головне що в автора в середені. Якщо він хоче поділитися. То хай цим він і ділиться. А знайдеться читач який оцінить душу.
Jane Doe, Але якщо читач не знаходиться досить довго, то я думаю у будь-якого автора опускаються руки, навіть якщо він дійсно писав щось прекрасне)
Привіт особисто я пишу, тому що для мене це моя віддушина ...Хобі нехай як би це не називалось. Але ви праві, сучасний світ безжальний і до літератури на жаль також
Вадим Івахнюк, Сумно від цього(
Є високий літературний жанр, з культурними відсилками, вічними питаннями, актуальністю, сміливістю і творчим підходом.
А є низкі жанри - це ті де автори НЕ хочуть писати про владного боса який насправді зведений брат рідної матері, але насправді її син тобто брат, але не брат, і ще він вагітний і вона вагітна, але у кінці все добре
Марк Лапкін, Але чи великий попит у високих жанрах зараз. От вічне питання)
Я думаю потрібна. Люди читають же
Ангеліна Мюрей, Читаю звичайно, але чи потрібна їм глибина чи простота, от питання)
Мені коли було двадцять я казала: застрельте мене коли почну писати про владних босів і дві смужки від мажора))) але якщо історія дійсно захопливо, добре написана чому б і ні.))) треба писати про те, що йде від серця, якщо ти відчуваєш, що це твій жанр, твоя історія - то пиши, хто б там що не казав...
Вікторія Калиновська, Я вам більше скажу, можливо я не до кінця автор, бо ще точно не знайшла свій жанр, пишу абсолютно у всіх напрямках, і досі не вирішила, що мені найкраще вдається)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати