Новий розділ, нова обкладинка і вихідні!

Нарешті! Вітаю всіх й саму себе з вихідними! Нарешті субота. Бо щось я замоталася цього тижня. Настільки, що відправила дівчині книгу без подарунка(((( Просто забула, що вона хотіла зробити розпаковкою на відео, а оскільки занотовані книжки з підписом та подарунком скінчилися два тижні тому, я просто забула і не приготувала ще... Сумно. Так буває, коли одночасно редагуєш один твір, просуваєш другий по видавництвам, продаєш друковану книгу, сперечаєшся з видавництвом (все ще!!!?) , крутиш рілзи, створюєш візуали, що там ще я і не знаю. Знаю тільки, що вихідні потрібні. Бо моя прогресуюча забудькуватість це просто треш!

 

Але попри все я задоволена, що додала вчора обіцяний другий розділ "Полумʼя та лід. Книга друга". Поміняла вкотре обкладинку "Валентини". І заплатила той самий відгук, про який усюди розповідала. Він власне зробив й завершив мій тиждень на найкращій ноті. Дякую ще раз пані Травень за відмінну роботу. Хто хоче , може подивитися ось тут уривки в мене в інсті. 
А повний відгук за посиланням на каналі пані Травень. 
 

Всім цікавих та приємних вихідних. 
З любовʼю, Єва

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
завершила конкурсне оповідання
Ніч у поїзді: зустріти письменницю На жаль, через стислі терміни мені не зовсім вдалося розкрити тему, але що ж, може й таке воно буде теплим промінчиком світла для моїх найпрекрасніших читачів ♥ В останньому абзаці
Хм..:)
— Ти вродлива, — мовив він, повільно розглядаючи її з ніг до голови. — Підійди ближче. М’який голос лагідно запрошував. Дівчина не одразу наважилася, але згодом повільно й невпевнено пройшла вперед і сіла поруч.
Які сюжети ви ненавидите?
Особисто я не люблю коли дуже велика різниця між героями (15 і більше років). Для мене це якийсь жестяк якщо чесно :( АЛЕ! Я в жодному разі не засуджую нікого! Це тільки моя думка, яка може бути геть не схожа на Вашу ♡ Також
Найкраща сцена, що я писала, якщо чесно ❤
— Дякую за турботу, але зі мною все гаразд. Піратка скосила очі на моє плече. — Я бачу. — Невеликий привіт від Примарного Пса, — я вдивлявся в глибину зелених очей, раптово усвідомивши, що обличчя незнайомки
Зима...
Давно уже не памятаю такої зими. Із сильним снігом і морозами. В нас в ночі було мінус 16. В місті у квартирі це ще те задоволення))((. Але найбільше хочеться, щоб уже перестали бомбити. Родичі із Дніпра, там взагалі ....жах((((
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше