Кіра, може, досить уже…

Але Кіра щоразу уникає це обговорювати. Та це означає, що мені поки що не світить дізнатися про неї нічого більше, ніж я вже знаю. А знаю я настільки мало, що іноді сумніваюся, чи існує вона взагалі…

— Коли ми зустрінемося? — запитую її після чергового нашого гарячого спілкування.

— Ти ж розумієш, мені вже далеко не так легко все дається… — відповідає жінка ухильно.

Мене ж це напружує до болю в стиснутих щелепах.

— Кіра, може, досить уже… — починаю я.

— Ти хочеш розлучитися? — різко відповідає вона, перебиваючи мене. Мені здалося, чи я почув переляк у її голосі?

— Ні! — поспішаю її заспокоїти. — Якраз навпаки! Я пропоную перевести наші стосунки на інший рівень.

— І що ти пропонуєш? Поселитися мені у вашому з Лерою будинку? — зневажливо сміючись, відповідає вона.

— Ні, але ми можемо разом подумати, як вирішити все. Ти не повинна бути одна в такому становищі.

— Я не одна. За мною є кому доглядати, — спокійно відповідає Кіра, але я відчуваю втому в її голосі. — Люди виконують свою роботу й отримують за це пристойні гроші.

"ВДАЙ З СЕБЕ МОГО ЧОЛОВІКА"

Розділ 46 вже на  сайті!