Як казав Трумен Бербанк "На випадок якщо не побачимося: Доброго дня! Доброго вечора та доброї ночі!" Любі українці, бережіть себе і своїх близьких. Цінуйте рідних і коханих.❤️
Новий герой. Нова раса. Істота, яка вплинула на Фела в майбутньому.

— Дарку належить до раси ватаргу. Напівдемонів, напівістот, що живляться іншими расами. Є повір’я, що створені вони не Стародавніми богами, а є продовженням Проклятого. Вища раса, тепер майже на межі зникнення.

Здригнувшись, Фел ледь не перечепився об палицю, що тримав у руці. Йому раптом здалося, що темна кірка на шкірі Дарку ворухнулася.

— Ватаргу… — повторив він пошепки. Не з остраху, з цікавості. — Чим вони… харчуються? Дарку? — хлопчик із надією поглянув на нового супутника.

— Можливо, кров’ю. Можливо — емоціями чи самим єством, — спокійно відповів замість нього Ментор. — Ніхто достеменно не знає. Та до вищих їх зарахували лише через давні заслуги у Великій війні, коли формувався ієрархічний щабель.

Губи Дарку розтягнулися в усмішці. Фел не знав, що думати: чи то Ментор навмисне очорнює його, чи Дарку насміхається з цієї правди. Усмішка здавалася водночас небезпечною й сумною, і від того хлопчикові стало холодно.

— Раса ватаргу вимирає. Їх лишились одиниці. Їм важко знайти собі пару для розмноження, — промовив Ментор без жодних вагань, наче смакуючи слова. Він не уникав делікатних тем, але підбирав їх так, щоб різали слух. — Якась отрута в їхньому тілі вбиває партнера.

— Так, на шкірі є, — тихо відповів Дарку, і його голос зазвучав різкіше, ніж шепіт. — Але не на язиці.

Ментор лише хмикнув на глузування ватаргу. Фел проковтнув клубок у горлі. Уперше він відчув: за усмішкою Дарку ховалося щось гірке, зовсім не схоже на ті сухі, безжальні історії, якими сипав Ментор.

— Фелікс має знати, з ким ми йдемо, — відрізав старий фенікс.http://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4812395

http://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4816512