От чесно. Мабуть, я той автор, який найчастіше зникає в невідомому напрямку, а потім урочисто повертається з промовою «ну тепер-то я точно буду регулярно писати».
Тут мала бути драматична музика, але у мене навіть саундтрека немає, так що уявіть самі.

Так от. Настав мій довгоочікуваний вихідний. І що роблять нормальні люди?
Правильно: відпочивають, сплять, гуляють із друзями, дивляться серіали, роблять вигляд, що у них є соціальне життя.
А я? А я сіла писати. Бо, вибачте, де я — а де «нормальність»? Ми з нею навіть на різних планетах живемо.

Спершу я думала: «Ну трішечки попишу, одну главку, максимум дві». Але ні. Ми випили кави з натхненням, і мене понесло так, що я зрозуміла це лише ввечері. Дивлюся на текст — а там гора. Ні, не гора — ГІМАЛАЇ.

До цього мій особистий рекорд був 20 глав за добу. Але ж я не була б собою, якби не вирішила побити власний рекорд у день, коли нарешті можна було поспати.
І що ви думаєте? Побила. Не просто побила, а рознесла його вщент. 28 глав, друзі мої. ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ!
(На цьому місці уявіть фанфари та гучний сміх мого внутрішнього редактора).

— Як? — спитаєте ви.
— А я звідки знаю?! — відповім я.

Чесно, це були два величезні тексти, які я потім розпиляла на глави. Тобто це як з тортом: наче один великий, а потім ріжеш його на шматочки й усім здається, що ти величезний кулінар. Але, друзі, після 28 шматків у мене відчуття, що цей «торт» тепер мені сниться ночами.

І тут я зробила важливий висновок.
БІЛЬШЕ ТАКЕ РОБИТИ Я НІКОЛИ НЕ БУДУ.
(Можливо. Ймовірно. Ну, десь відсотків на 15 я серйозна).

Бо зараз, знаєте, яка в мене нова проблема?
Редагування.
Всі ці 28 глав тепер треба переглянути, підправити, вичитати. І я сиджу над текстом і думаю: «А хто це все написав? Я? Справді? А може, у мене була літературна одержимість, і тепер я маю розгрібати наслідки?».

Словом, графоманія — це не діагноз, це стиль життя. І, схоже, я в ньому живу.
Але що я можу сказати на своє виправдання? Краще хай у мене буде 28 глав, які треба редагувати, ніж один вихідний, проведений «нормально». Нормальність — це нудно, а от графоманія — це вже шоу