Марафон взаємного читання
Запрошення на безстроковий марафон від
Комора. Традиція першої шлюбної ночі
Перший розділ книги, описує одне весілля і традиції, яких дотримувалися наші пращури.
Хоча маю замітити, що не в кожній області, тай навіть районі були такі традиції.
Але повернемося до книги авторки.
Отже, описується традиція перевірки дівчини на цнотливість.
Сьогодні це звучить безглуздо і навіть дико, бо ми розумні і начитані. Знаємо, як усе влаштовано і трохи розбираємося у фізіології, але тоді, люди не мали інтернету, щоб загуглити і дізнатися усе.
Тому, робили те, що вважали за потрібне.
З діалогу двох подруг зрозуміло, що в ті часи в комору відправляли усіх і ще потрібно було придумати, якийсь спосіб замазати кров'ю сорочку, бо інакше...
Хочу сказати, що мене дуже здивувала ця традиція – про нею я дізналася декілька років назад, бо в нас такої традиції не було, але повторюся Інтернет знає все.
Найбільше мене дивує ставлення жінок – свашок, що це за ненависть і неповага до іншої жінки, яка виходить заміж. Замість підтримки – габзування і знущання. Дикуни.
І цікавість у людей, до чужого особистого життя, була не менша ніж зараз.
Як то, використовують фразу — " порпатися у чужій грізній білизні " — можливо, вона пішла ще з тих часів?
Це ж хтось придумав таке — закривати молодят, підганяти їх і перевіряти жінку...
Коси дибки від цих варварських методів.
А найбільше, мене дивує те, що на сьогоднішній день збереглися країни, які досі слідують цим традиціям. І покарання набагато гірше ніж було у наших пращурів.
От у мене назріває запитання, скільки ще років чи століть, жінка буде змушена комусь, щось доказувати?
Чому не чоловік?
Другий розділ:
Якщо дуже коротко, то він про обряд сватання.
Але я хочу додати свої роздуми, тому...
Або молодий дуже хвилювався, тому – що не розгледів дівчини, яку сватав.
Повірив в ті побрехеньки, що розповідали люди.
Добре, що батько вчасно схаменувся і вирішив цю проблему.
А далі... Як і казках...
Від себе додам, що в деяких регіонах України, жінки могли сватати хлопців і це було таким самим буденним, як те, що зараз чоловік сватає жінку. А ще жінка могла врятувати парубка, від страти, якщо брала його за чоловіка...
Але це уже зовсім інша історія...
Додам, що зробила акцент, саме на першому розділі, адже він відповідає назві.
А ще – це мій перший відгук і я взагалі не впевнена, чи він вдалий.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКонкретно ці історії я не читала. Але загалом, в інтернеті трапляються час від часу оті скабрезні історії про "українські народні звичаї" дошлюбного сексу, що грунтуються на розповідях двох бабок-довгожительок. Як на мене, то це замала вибірка, щоб вважати це істиною в останній інстанції. Все-таки є багато інших джерел, та ж література... А те, що довше всіх прожили дві старі... жіночки низької соціальної відповідальності...
Світлана Фоя, Треш)
Дякую за відгук. Дуже приємно, що Ви обрали мою книгу. Щодо історії про сватання... Ця історія була в моєму селі. А нерозгледіли дівчину, бо не було тоді у людей чим у хаті світить. Та й не за красу дівчат тоді обирали. Головні критерії: здоров'я (чи народить дітей, чи подужає їх виростити - це своєрідна гарантія), працьовитість (від цього залежатиме все: чи зробить одяг, чи наготує їжі, чи буде врожай...), якого роду (генетика), яка сім'я (культура). Хай навіть ці люди давно померли, але я всерівно проти того, аби про них писали, що вони були п'яні.
Світлана Фоя, Я уже змінила)❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати