НІЧ МЕРТВИХ. Збірка жахіть


 

Кажуть, по долині Корріуотера болотний Вогник літає – шкідливий, хитрий, як старий лис. І такий же вогненно-рудий. У сутінках лякати любить – але начебто беззлобний, налякає і виведе заблукалого до людей. А ось зла і дурості не любить – хоч за життя і сам цей Вогник хорошим хлопцем не був.

А ким був, запитаєте?

Джек О'Лантерн – так звали того чоловіка, і був час раніше, коли він на болото заманював, в трясовину згубну – злився, що більше не людина, що не може далі гуляти по землі, віскі пити та пісні співати. А потім звик, оцінив своє посмертя – і навіть радий став такому не-життю. Багато років минуло з того часу, не одна сотня. Пролетіли пожовклим листям ці роки, обсипалися пилом на кургани, що височіють за долиною. Ці пагорби вважаються входом до царства фей, і кажуть, що на сторожі світу мрій в наші дні стоїть Джек Вогник – він охороняє кордон між світами. Кому ж іще цією справою займатися, як не тому, хто сам – ні живий, ні мертвий?

А справа була така… Неправедним був Джек О'Лантерн за життя, п'яницею і картярем. Обманом жив, без пляшки віскі ніколи його не бачили, весь час він пив та гуляв, навіть Диявола споїти примудрився! Але – все по черзі, спочатку ось про що послухайте – в руках у Вогника ліхтар дивний, порожня гарбузова дірка, а всередині – вуглики чарівні.

Давно вже люди цю традицію завели – вирізають гарбузи, свічки всередину ставлять, і здається тоді здалеку, шкіриться і виблискує очима гарбузова голова. Ніби як Джека та інших нічних духів це відлякати може. Правда чи ні – а традиція приросла, зміцніла.

В осінній перелом, раніше Самайном прозваний, а тепер – Ніччю Всіх Святих, Гелловіном, такі прикраси на всіх вікнах з'являються. Ліхтарики такі ще з картоплі або ріпи можна робити – тут у кого на що фантазії вистачить.

Будинки світяться гарбузовими головами, прикрашені павутиною і листям, скелетами, черепами – хоча, звичайно, давно минули ті часи, коли справжні кістки красувалися біля порога. Народ в моторошних чудовиськ вбирається – ось по вулиці смерть з косою йде, ось компанія скелетів регоче, ось три відьми в ковпаках мітлами хваляться – в кого красивіше, а ось два карнавальних Джека віскі п'ють, і різкий запах алкоголю змішується з гіркотою диму – десь листя палять...

А справжній Джек О'Лантерн ходить в темряві вулицями, регоче над наївними смертними – невже вони такі дурні, що не розуміють, якщо він захоче – ніякі ліхтарі не допоможуть! Але з роками Джек О'Лантерн пом'якшав, хоч і неприємно йому, що перестали шанувати Самайн – люди більше не бояться його, не тремтять від страху в прокляту ніч, коли дике полювання мчить по чорнильному осінньому небу.

Бродить по темних вулицях Джек Вогник, п'є ель та гіркий віскі, пригощає диявольським питвом смертних чоловіків, танцює і заграє з красивими дівчатами. Радий він, що хоч одну ніч на рік дозволено йому серед живих перебувати.

Хто такий Джек О'Лантерн? Послухай про це... Жив колись коваль в Ірландії, і прозвали люди його Жадібним Джеком, але умільцем не став, а ось обманом і хитрістю прославився на багато селищ навколо. Дурисвіт, п'яниця – привернув він увагу самого Диявола. Правда це чи ні, невідомо, а тільки за те, що борги свої не повертав, що совість свою в лісі закопав, а в друзі келих елю покликав – вирішив Диявол перевірити, чи можна виправити крутія та шахрая.

І ось однієї ночі знову напився Джек, і застав його Диявол, що блукав по краю згубного болота, в якому часто тонули люди. Немов кривий корч, серед сухої трави ліг Диявол, очі-вогні прикрив, удав, що поранений, навіть соком ягідним забруднив собі сорочку та землю навколо – чи допоможе п'яниця? Якщо допоможе – значить, є ще шанс йому людиною стати. А ні – час, знати, в пекло йому.

Джек О'Лантерн не допоміг пораненому, а вирішив обібрати його... але тут піднявся з вкритої інеєм трави Диявол, розлючений, злий... Схопив коваля за руку, тягне під землю, в пекло, а очі – вугіллям незгасним світяться.

Але хитрун і тут викрутився - зумів вмовити Темного перекинути чарочку елю наостанок. ... Кажуть, всю ніч у пабі пиячив коваль з Дияволом - але як прийшов час платити за випивку, п'яниця зв'язав Темного силою хреста, і пообіцяв той через рік прийти за чорною душею Джека. Так ще не одну осінь дурив Джек О'Лантерн Диявола - то яблук вимагав, то ще чогось, і не пустив Темний хитрого коваля після смерті в пекло - набрид Джек йому своєю жадібністю та обманом. Але все ж пожалів він коваля в блуканнях посмертних - дав йому вуглик незгасний, і ось, вставивши подарунок диявольський в порожній гарбуз, пішов бродити по болотах і лісах Джек О'Лантерн, не-мертвий і не-живий, навіки на межі світів замкнений, в туманах осінньої країни, моторошної й жахливої.

Багато блукає у світі таких ось неприкаяних душ, і всі вони в злом осінній стогнуть в темряві Самайна, кличуть за собою...

І горить світильник-гарбуз яскравим помаранчевим полум'ям, і ніч розступається перед Джеком Вогником, і осінні жахіття розповзаються під корчі, в дуплах і ярах ховаються, і лише зелені очі їх горять у темряві.