Українець Тарас Поздній. Знайоме прізвище, друже? Навряд чи, бо це не письменник зі світовим ім’ям, і не автор розповсюдженого літературного бестселера, ні в якому разі. Це лише засновник клубу «Кулуар», тренер альпіністів, сходжувач на Еверест. Але дещо спільне з «Букнет» він дійсно має, тож не поспішай з висновками.

Річ у тому, що ця дивна людина не народилася альпіністом, і в неї за плечима немає відповідної альпіністської спадщини. Так само як і переважна більшість авторів «Букнет» не є професійними літераторами, з паперовими дипломами у кишенях.

То як таке сталося, що Тарас, з дитинства вкрай далекий від спорту, згодом опинився на вершині? Може, його туди гелікоптером закинули, за великі гроші?

Ні, друже. Просто у цієї людини була нездійсненна Мрія. Так само як і в деяких медиків, вчителів, приватних підприємців чи музикантів (додайте до цього переліку будь-яку іншу професію) є невщухаюча скажена мрія, — скласти гарну книжку.
 

Мабуть, Тарас безпосередньо від народження фізично обдарований, тобто з видатними біцепсами?

Анітрохи. Перше, що відразу відчув майбутній підкорювач Евересту під час простецьких підготовлювальних тренувань у спортзалі, це…

Здогадуєшся? Так, власну безпорадність. Саме вона і є постійним супутником будь-якого підкорювача, адже ти завжди чогось не вмієш, відчуваєш біль, а всі довкола злостиво вигукують у спину:

— Ти тупий? Навіщо тобі отой Еверест? В тебе нічого не вийде, невдахо.

Тарас засвідчує в одному зі своїх  щемливих інтерв’ю:

— Попередні друзі від тебе поступово відвертаються та починають вважати невиправним диваком, і це надто засмучує.

Треба розуміти, що Мрія вимагатиме від тебе певних втрат. Не тільки часу, не тільки обмеження задоволень, не тільки перерозподілу грошей. Інколи доведеться кардинально змінювати навіть своє повсякденне оточення, із ким спілкуєшся, аби наполегливо позбавлятися умовного «баласту».
 

До речі, щодо грошей.

Тарас ділиться, що ані в нього, ані в родини ніколи раніше не було навіть автівки чи якихось накопичень. А сходження на Еверест потребує чималих заощаджень:

— Для мене це було, наче політ до Місяця. Коли починав тренування, і гадки не мав, звідки ж брати оці кляті гроші.

Нічого не нагадує? Наприклад:

— Звідки мені взяти отих підписників, вподобайок, переглядів, регулярних читачів? А головне, як набути додаткових коштів для зовнішньої реклами в соцмережах?

Тобто, навіщо витрачати сили, енергію, отримувати невтішні або відверто хейтерські відгуки, якщо знайти таку шалену купу грошей задля маркетингу, хоч будь-коли, здається просто нереальним? Тільки-но потрапляючи до «Букнет», ти відчуваєш саме це. Марна витрата часу, сил, енергії, та негативні відгуки, або взагалі ніякого фідбеку.

Чому Тарас не кинув виснажливі тренування? Навіть попри відсутність коштів, які пізніше обов’язково знадобляться?

В нього була Мрія, пам’ятаєш? І це вона наполегливо спонукала його не зупинятися й линути до мети, всупереч зради тих, кого вважав супутниками, й на чию допомогу розраховував.

І ти також не здавайся, авторе. Важливо не те, чи досягнеш колись у майбутньому вершини гори (літературного Олімпу), а те, що сьогодні послідовно долаєш безпорадність, знову і знову, знову і знову.

Авторська безпорадність це компас або найкращий радник, що вказує напрям руху. Коли збільшуєш навантаження, ти постійно перебуваєш у стані безпорадності, наче болісно гепаєшся головою в стелю. Немає іншого шляху до будь-якого Евереста (справжнього чи символічного), ніж подолати біль та здобути чогось нового, — жанру, стилістичних покращень, неабияких ідей щодо подальшого сюжету. Не раз, не два, не три. Щодня. Адже під час тренувань упівсили, друже, зростання не відбувається.

А якщо ти вже вважаєш, нібито вмієш в літературі все, що завгодно, то «вітаю» тебе. Оскільки твій провідний компас зламано. З якими наслідками?

Коли в тебе немає ніякої мети і ти «просто пишеш» або працюєш суто «заради отримання задоволення», то майстерність не набувається, позаяк твій рух уперед (або догори) зупинено. Хіба що збільшуються марнославні перегляди, і все. На жаль, багатьом цього вельми достатньо, їх таке становище цілком влаштовує. Але цей допис не для них.

Тим, хто лине за Мрією, на зразок Тараса, треба невпинно зростати над собою. Крізь біль, крізь авторську безпорадність.
 

А чи знаєш, що Еверест також містить у собі… прикре кладовище?

Тарас наводить цікавий факт:

— Коли ти вже подолав попередню вершину (але ще не Еверест), не можна зупинятися. На великій висоті атмосферний тиск і стан розрідженого повітря є таким, що якщо лягаєш перепочити, то ти тоді вже не прокинешся. Ти помреш. Ось така реальність.

А сил нема. Відчуваєш вигорання, порожнечу і безпорадність, які треба вчергове долати. Інакше ніколи не досягнеш Евереста, своєї справжньої Мрії. Всі попередні зусилля виявлятимуться марними.

Нічого не нагадує?

Це коли ти склав першу, другу… десяту книжку, але допоки не найкращу, й розчаровано кидаєш цю справу, так і не досягнувши Мрії, а твоя сторінка на «Букнет» стає мертвою, наче монумент на цвинтарі.
 

Якось я досліджував «Букнет» і пірнув у достатньо старі блоги. Мене вразило, наскільки багато там цікавих авторів, що висловлювали гарні думки в коментарях. Але переходиш до їхніх сторінок, а там… черговий монумент, бо вони, на жаль, «померли», як творчі одиниці. Не витримали напруги безпорадності або тиску мистецького знесилення.

А ти, любий друже, мусиш негайно підвестися та й крок за кроком рухатися далі.

Якщо ж ти, авторе, бажаєш лише виглядати маститим та потужним, і зазвичай суцільно ображає навіть сама думка про те, що хтось з навколишнього оточення вважатиме тебе  безпорадним, замість винятково геніального та майстерно видатного, на що ти нібито заслуговуєш, то тоді тобі взагалі ніколи не підкорити Еверест, літературний чи буквальний.

Чому? Тому що Еверести не підкоряються ані самовпевненим, ані пихатим.

МАЛЮНКИ: Дарина Запорізька з «Вулиці Музичної» у яскравих сновидіннях долає свій наступний Еверест.

МАТЕРІАЛ СТВОРЕНО ВИНЯТКОВО ДЛЯ «БУКНЕТ», КОПІЮВАННЯ ДО БУДЬ-ЯКИХ ІНШИХ ЛІТЕРАТУРНИХ САЙТІВ Є СВІДОМИМ ШАХРАЙСТВОМ ТА ПОРУШЕННЯМ АВТОРСЬКИХ ПРАВ

◇Сильні чи слабкі?◇

✉️ serglyakhovskiy@ukr.net