Хочу поділитися з вами цікавим фрагментом нового розділу «Друг батька. Заборонена пристрасть».

— Алло, — сказала я максимально впевненим і безтурботним тоном, хоча всередині мене від цього спокою не залишилося й сліду.

— Де ти? — замість привітання гримнув рівний голос батька. Я знала ці інтонації до болю, це та ситуація, коли він ледь стримується, щоб не зірватись.

— Я… е-е-е… — судомно перебирала в голові виправдання, — у бібліотеці.

Лєра, почувши це, мало не захлинулась кавою. Вона швидко відвернулась до вікна, прикриваючи рот долонею, але її плечі тряслися від тихого реготу.

— У бібліотеці? — недовірливо перепитав тато.

— Так! — я поспішила додати щось вагоме, щоб хоч якось підкріпити цю маячню. — Готуюсь до сесії. Ти ж сам казав, що треба вчитись, а не байдикувати.

Після цих слів у слухавці повисла пауза. Я вже уявляла, як він зараз стискає губи, примружує очі й прокручує у голові всі варіанти: «Вчиться вона, ага… в бібліотеці, у суботу, серед білого дня…».

— Молодець, що вчишся, — нарешті промовив він. Я мало не видихнула з полегшенням, але рано зраділа. — Слухай мене уважно. Я вже вдома. Повернувся з відрядження трохи раніше.

— Вже? — вирвалось у мене надто різко. Я ледь не підскочила на місці, а Лєра витріщилась на мене, не розуміючи, що там відбувається у слухавці.

— Так, — підтвердив він. — І знаєш, що ще? Сьогодні ввечері у нас будуть гості. До нас зайдуть мій друг із сином. Вечеря о сьомій. Щоб ти була вдома, як штик.

Я нервово ковтнула, намагаючись не показати, як у мене похололо всередині. Гості? Друг із сином? Мені ж не треба бути екстрасенсом, щоб зрозуміти, що це чергова спроба «влаштувати моє особисте життя». Ну або, в гіршому випадку, мене знову змушуватимуть слухати нудні розмови про бізнес і «правильне» майбутнє.

— Добре, тату, — швидко погодилася я, бо будь-який спротив зараз означав би купу запитань і підозр. — До сьомої буду вдома.

— Не забудь, — сухо нагадав він. — І давай там менше телефон у руках тримай, більше книжок.

«Ха-ха-ха! Знав би тато, що ти ще вміло вмієш тримати у руках» — захлинався від сміху внутрішній голос.

— Звичайно, — автоматично відповіла я й натиснула «Завершити виклик».

А поки події в романі тільки починають розгортатися — я хочу запросити вас до свого телеграм каналу , де щодня на читачів чекає щось цікавеньке❤️