Вітаю!

Челендж-гра "Оживи предмети".

По запрошенню Romul Sheridan до гри від талановитої авторки Світлани Фої

Коли я побачила його вперше... моє дихання збилося. 

 Я підійшла. Мовчки сіла поряд. Обережно торкнулася... 

Він чекав... Відданий. Покірний. Готовий до розмови. До почуттів. До близькості...

Я не запитувала, просто натисла... І отримала відповідь. Тиху, як подих весни... 

Так. Він хотів відчувати мої пальці, а я хотіла чути його мову, в якій були сховані всі почуття цього світу: від кохання до ненависті, від бажання до зради, від радості до горя, плачу, і простого мирного людського щастя...

Я грала "Ніжність" Юрія Весняка, і рояль дав можливість мені пережити всі свої емоції. Тепер я знаю, як звучить його життя...

Та я майже не звертала увагу на його друга, який спостерігав за нами збоку. 

Я підійшла.

-Привіт. Ти такий... імпозантний, галантний, тактовний. Завжди чекаєш, щоб на тебе звернули увагу... Ходімо. Мені потрібна твоя допомога. Ти ж не проти?

Я торкнула його "краватку" легким, майже інтимним рухом пальця. І він відповів. Вперше, відколи я тут.

- Зачекай. - Прошепотіла до нього. - Не так швидко. Я не зможу перебирати пальцями...)) "Ніжність" грають в темпі andante, тож... от так буде краще. 

І метроном поступово змінював рух темпу. До потрібного мені.

-Дякую, за розуміння. - Прошепотіла йому. І усміхнулася. - Я вас обожнюю...❤️

Поклавши метроном на край кришки інструменту, я повернулася за рояль... 

"Ніжність" зазвучала чуттєвіше, а душа наповнювалась щастям, світлом, трепетом... 

Вони живі. Як і я.

Romule, дякую за виклик!)) Я кайфанула✍️❤️