Нова обкладинка + коректура

Вітаю любі читачки і читачі!

Оновила для вас трішечки роман «Твоя згідно з пунктом три»❤️ У нього тепер нова обкладинка і вичитаний від помилок та одруківок текст❤️ Насолоджуватися книгою стало ще приємніше, запрошую!

Анотація:

Іноді шлях найменшого опору виявляється рятівним.

Поліна погодилася на цей шлюб, щоб вирватися з рук дядька-тирана. Для Руслана це був просто план помсти, в якому вона — лише інструмент.

Але чи зможе він її скривдити і безжально використати? Чи навчиться вона довіряти йому і не боятися? І чи не доведеться обом через кохання спіткнутися на шляху, який здавався правильним?

Уривок з книги: 

— Отже, правила... Я гадав, ми порозуміємось без них, але ти розчарувала мене в перший же день.

— І чого тепер від мене хочеш?

— Того, що ти добре вмієш, коли постараєшся. Слухняності.

Поліна опустила очі.

— Коли почуваєшся у безпеці, коли тебе захищають, піклуються, тоді слухатися — одне задоволення. Але коли не розумієш, чого від тебе хочуть, коли перебуваєш у постійній напрузі, є тільки бажання втекти — як тоді слухатися?

— Якщо почуватимешся поряд зі мною у безпеці, будеш слухняною?

Вона подивилася Руслану просто у вічі. Його погляд магнетизував і притягував. Ні, не цього ж хотіла. Не життя у теплому безпечному куточку, а свободи, якою б вона не була. Однак зараз хотілося промовити слово «буду», щоб розслабитися, вдихнути на повні груди, нічого не вирішувати і не боятися. Це лише тимчасово, переконувала себе. Бути покірною, доки не зможе стати вільною.

— Буду, — сказала тихо.

— От і чудово.

— Що ж я повинна робити, щоб отримати безпеку?

Руслан схилив голову набік, а тоді відповів:

— Дотримуватися двох… ні, трьох простих пунктів. Перше — спочатку ти моя дружина, а вже потім племінниця Наконечного, не забувай про це, що б не робила. Друге — ти повинна довіряти, покладатися на мене й робити все, що кажу, навіть якщо це здається небезпечним чи страшним — пам’ятай, що я не заподію тобі зла. І третє… Ти моя. Тільки моя. Від маківки до кінчиків пальців.

Про душу не йшлося.

— Я твоя… — задумано повторила Поліна і глянула на свого чоловіка.

Перший пункт їй навіть подобався — аж ніяк не бажала мати більше справ з дядьком. Другий — те, чого й очікувала, до чого була готовою. А от третій… Чи означає це, що вона повинна бути йому справжньою дружиною у всіх сенсах цього слова? Тоді чи буде він їй справжнім чоловіком? Інтуїція підказувала, що ні.

— Але ж ти — не мій, так?

— Зараз мова йде про правила для тебе, а не для мене. Але якщо тобі цікаво, то маєш рацію, я не твій.

Руслан сам дивувався тому, що казав. Навіщо взагалі було оце «ти моя»? Жалість — єдине почуття, яке Поліна у ньому пробуджувала. Однак що це за нав’язливе бажання дивитися у ці магнетичні блакитні очі? І торкатися її шкіри, вуст. Володіти.

— Цілих три пункти в обмін на єдине слово «безпека»… Хіба так чесно?

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

А також запрошую вас до роману в процесі «Шлюб з другої спроби»!

***

Більше новин від мене, спілкування і подарунків у моєму телеграм-каналі.

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.