Чи можна пробачити непростимне?

Що б ви зробили, якби людина, яка знищила ваше дитинство, стала єдиною, хто може врятувати ваше майбутнє?

Цього питання не можна уникнути, читаючи історію Софії та Деміана. Він убив її батька на її очах. Вона була 13-річною дитиною. Він — професійним кілером без емоцій.

Але що, якщо той "батько" був монстром? Що, якщо той "кілер" врятував їй життя, не натиснувши на гачок?Що, якщо спасіння приходить в образі того, кого ми маємо ненавидіти?

Софія стикається з найстрашнішим вибором: залишитися в'язнем своєї травми чи довіритися тому, хто її завдав.

Ми всі носимо в собі людей, які нас зранили. Батьків, які не змогли захистити. Коханих, які зрадили. Друзів, які відвернулися в потрібний момент.

А що, якщо той, хто вас зламав, єдиний, хто може вас зібрати?

Софія робить неможливий вибір — вона обирає майбутнє замість минулого. Кохання замість помсти. Довіру замість страху.

Питання для роздумів: Чи здатні ви на таке прощення? Чи може справжнє кохання переписати історію болю? І де межа між прощенням і самозрадою?

Ця книга змусить вас переглянути все, що ви знали про силу, слабкість і те, що справді означає "відпустити".

Читайте мій роман "Моя грішна кров" ТУТ

P.S. А більше цікавого в моєму телеграм каналі "Муза під шафе"!  Ласкаво прошу за лаштунки моєї творчості!