Привітики☺️✨️

Новий розділ книги На спір — за коханням вийде о півночі, тому я хочу поділитися з вами маленьким спойлером). 

Забігайте до мене в гості). Гарного вам дня!

Кажуть, бал-маскарад — це коли всі прикидаються, що їм весело, в костюмах за останні гроші й в масках із секонд-хенду. Але я тут опинилась не через любов до танців чи шансу вполювати принца. Шукаю його. Брата моєї подруги.

— Вітаю чарівну міс у теплий весняний вечір, — раптом вклонившись, промовляє той, заради кого я тут, чим змушує мене перевести на нього погляд.

Він з цікавістю дивиться на мене з-під чуба, що випадково впав на очі. Відкидує його та сідає поруч за стіл, навіть не чекаючи на запрошення.

— Я Дмитро, — чарівно посміхається, а я знову відчуваю незрозуміле роздратування від своїх емоцій.

Від мурашок, яких у принципі не мало бути на шкірі. Хоча у залі протяг, чого я ще хочу!

— Як тебе звати? Хто ти?.. — запитує, схилившись ближче.

Вперто мовчу. Моє ім’я зайве у цій казці, яка має закінчитися до півночі.

— Мабуть, Баффі — винищувачка вампірів? — єхидно питає.

— Так. Для вас я просто міс Баффі.

— Білий танець, — зухвало промовляє вокаліст зі сцени.

Ось тоді в пам’яті й промайнуло… Кімната. Подруги. Сміх. Підбадьорення. І фраза:

— Ти ще подякуєш нам, коли всі погляди будуть прикути до тебе!

І от дякую. Але трохи тремтячим голосом. Тож світло на мене! Підіймаю погляд на брата моєї приятельки. Він не відводить очі від моїх, наче чекає. І я завмираю, немов світ завмер разом зі мною.

— Якщо дама не може наважитись… То тоді я запрошую, — Калінчук галантно простягає мені руку.