Вітаю, любі поціновувачі прекрасного!

Запрошую вас у світ босів, де правила порушуються, а почуття — вирують.

“Обіцянка мого боса”

Коли її пальці ковзнули клавіатурою, а спідниця задерлась — я знову змушений був відвести погляд. Але не зміг. Це було як мучеництво, яке сам собі призначив.

   Я ковтнув води, вийшов з кабінету — відчуваючи, як кожен мій крок видається надто гучним у цьому офісному вечорі — й підійшов до її столу. Вона підвела погляд. Її очі — глибокі, темні, цікаві. І… занадто спокійні, як для тієї, хто сидить прямо навпроти чоловіка, що ледь не зривається щохвилини.

   Я заздрю її силі волі. Або своїй не заздрю, вона в мене геть ніяка. 

   — Уже пізно, — сказав я рівним голосом. — Тобі варто їхати додому. Я підвезу.

   Вона на мить затрималась з відповіддю. Погляд ковзнув по моєму обличчю.

   — Не треба. У мене все під контролем.

   Що значить “у мене все під контролем”? У неї, що — хтось є? Її хтось забере з мого довбаного офісу? Не зрозумів? 

   — Мені, здається, я твій бос, — повільно нахилився трохи вперед, сперся на край її столу, — а значить, мені вирішувати, що тобі треба.

   Вона підвела брову грайливо… спокусливо…

   — А мені здається, що в робочому договорі про це нічого не сказано. — Її голос — легкий, але з присмаком виклику.

   Я усміхнувся краєм губ. Боже, ця жінка зведе мене з розуму. Ні, вже зводить.

   — Алессія, бери сумочку. І пішли. Ти чудово впоралась зі всіма завданнями свого першого робочого дня. Тепер варто піти відпочити. У нас завтра багато роботи.

   Вона зітхнула, наче думаючи впиратись їй, чи ні, але хитнувши головою, взяла сумочку і підвелась. 

   — Добре, ти маєш рацію, босе. 

   Це її “босе”, завело мене. Ну, дякую Алессіє.

   — Я завжди маю рацію.

   Наші погляди зустрілись і вона весело засміялась. Цей її сміх, він наче вода, яка дзеленчить в раю.

   — Хто тобі сказав таку дурню?

   Я насупився і тихо промовив:

   — Одна, як мені здається, розумна дівчина кілька років тому. 

   Алессія вмить почервоніла.

   — Ти запам'ятав це… Боже це було так давно… 

   — Я все пам'ятаю. Особливо коли мені кажуть, що я маю рацію у всьому і завжди. — Я підморгнув їй, і поклавши руку їй на поперек, підштовхнув до виходу. 

   Вона така гаряча, така м'яка… Трясця! 

ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ - сьогодні тут буде передбачення по книзі.

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ 

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!