Після одного з коментарів я перечитав розділ "Перехрестя доказів" і мені здалося, що й справді, якось надто швидко вбивцю розкрили. Тому додав ще одну сцену, не менш кінематографічну — після візиту Моріса на автомайданчик, де він знаходить BMW, і перед зустріччю в бістро 2 листопада:

Через 20 хвилин.

Фари жовтого “Рено-20” гаснуть біля непомітної будівлі з вивіскою “Garage Ouvert 24h”. Всередині — запах мастила, миготливі лампи денного світла і самотній майстер, що вовтузиться біля старого білого фургона.

Моріс заходить тихо, але його кроки віддаються глухо по бетонній підлозі.

— Гарний вечір сьогодні, — каже рівно. — Маю одне питання.

Він дістає своє старе посвідчення. Майстер зиркає на нього насторожено:

— Ми вже зачиняємося.

Моріс виймає з кишені фото темного BMW.

— Автівка. Була у тебе декілька днів тому. Лише легкий ремонт — капот, бампер, фара.

— Не пам’ятаю.

— Я допоможу згадати.

Моріс хапає майстра за комір, пхає і притискає до стіни.

— Ім’я власника. Зараз.

— Не знаю… — хрипить той. — Він не відрекомендувався.

В очах Моріса з’являються крижинки.

— Та невже? А якщо ось так?

І натискає сильніше.

Майстер, розуміючи, що краще сказати правду, ледь видавлює:

— Його звуть Маршан. Рене Маршан. Він... заплатив щедро.

Моріс відпускає, прибирає фото.

— Гарна пам’ять, друже.

Він виходить у ніч. На вулиці вогко, пахне бензином і мокрим асфальтом. Він робить затяжку, гасить недопалок і на мить завмирає, вдивляючись у темряву.