Авторські фішки. Ми в них чи вони в нас?

Привіт-привіт, друзі й колеги.

Сьогодні мені спала цікава думка. Тож, я до вас із захопливим обговоренням.

Кажуть, текст має бути впізнаваним. Ну, чи точніше сам стиль його написання. У кожного з нас він різний, хоча, здавалося б, усі ми всього лиш жонглюємо однаковими словами, прописуємо схожі ситуації, що вже стали кліше, розвиваємо сюжетні лінії за загальновідомими тропами. Уже ніхто не вигадає нові жанри, ми творимо у якомусь конкретному, давно винайденому. Проте, ми все ж вирізняємось стилем побудови речень, оформленням тексту як такого, динамічністю діалогів та іншими деталями, зв'язаними безпесоредньо з писанням. 

Але, як на мене, не лише стиль тексту складає наш стиль як авторів. Кожен з нас додає щось особливе не тільки в написання рядків. Виключно наше, унікальне перо помітне за якимись більш цікавими деталями. 

І сьогодні мені хотілося б поговорити саме про них.

Особисто я вважаю, що моєю власною "фішкою" чи пак особливістю, яку мені весь час хочеться ввести, є очі. Чомусь саме на них у мене особливий акцент, я приділяю опису очей досить багато "екранного часу" чи що. Мені подобається розкривати емоції персонажів, їхню історію, характер саме через їхній погляд, його вираз, колір очей.

Для кожного з героїв був продуманий його унікальний власний погляд. При чому це вийшло абсолютно випадково. Дивно, але я помітила, що у п'ятірці головних персів "Елементорів" абсолютно різний колір очей, у кожному з них ховається щось своє, цікаве, чарівне, неповторне. Хвойний ліс, бірюза, нічне небо чи холодне дно океану, мед з горіхами та апельсиновими іскрами, колір весняної грози, блиск кварцового каменю. Люблю всі ці порівняння та алегорії. Можливо, це трошки і приторно чи надто передбачувано, канонічно настільки, що майже кліше, але є в цьому своя магія, окремий вайб, в якому ховається моє особисте задоволення та потіха власним творінням.

Мабуть, я просто занадто люблю людські очі. Є в них щось таке, що заворожує, одразу привертає увагу, притягує до себе. Не дарма кажуть, що очі - дзеркало душі, певно, правда. Я обожнюю розглядати очі усіх знайомих мені людей, дивуватися їхній унікальності, виразності, запам'ятовувати кожну пігментовану крапочку та рисочку, помічати, що очі наче й однакового кольору, але відтінок одного трохи відрізняється від іншого. Розмір зіниць теж може бути різним у різних очах в однаковий момент.

У літературі є чи то кліше, чи то це вже якийсь впізнаваний прийом усіх романів - "погляд потемнів", але це явище справді існує, я бачила його. Ти дивишся в очі комусь, і вони наче різко холонуть, барва райдужки згущується ніби. Блиск слизової просто якось враз сохне і зникає, що робить погляд візуально важчим.

Та-ак, люблю людські очі. Є в них щось таке глибше за колір, через їхній вираз читаєш емоції чи навпаки - помічаєш їхню відсутність. Можна усміхатись самим очима або втратити свідомість, навіть не заплющуючи їх, а просто безтямно витріщаючись в одну точку.

Ще люблю дивитися на очі проти сонця. Вони наче дорогоцінний напівпрозорий камінь тоді, аж сяють наскрізь. І колір завжди теплий такий, глибокий, відтінок насичений-насичений.

Ось так, дивлюся-видивляюся усяке таке, пропускаю крізь себе на емоційному рівні, запам'ятовую все до останньої детальки, а потім використовую як фірмовий прийомчик у своїх книгах, ха-ха. Доволі непогане джерело натхнення, еге ж?

Це щодо фішок в описах та візуалізації історій. Хочу згадати ще про фірмові фрази чи словечка, що можуть траплятися в діалогах чи просто між рядків. Мабуть, у кожного автора є щось таке? Той самий момент, коли у вашу книгу зненацька проникає суто ваша частинка як особистості, щось таке абсолютно ваше? Це так мій редактор, вперше прочитавши весь текст "Елементорів" за три дні, якось сказав мені, що це точно моя писанина, бо лише я можу використовувати прислівник "весело" як пасивно-депресивну відповідь у контексті, коли все НУ ЗОВСІМ не весело та не прикольно. Ми тоді знатно посміялися, хє-хє.

А яку авторську фішку ви помітили за собою? Поділіться, мені страшенно цікаво, і, гадаю, не лише мені. Ви уявляєте як неймовірно зараз буде почитати про ваші власні особливості, які до цього в тексті ніхто не помічав чи вважав просто незначною деталлю, а потім перечитати якийсь ваш твір та осінитись: О, ТАК, ЦЕ СПРАВДІ ТАК, ЦЕ СПРАВДІ ПОМІТНО.

Кожен з нас несе свою іскру у своїх історіях. І ця іскра обов'язково є помічена кимось, вона загорається в читачеві, розростається в ньому вогнем нашої творчості. У цих іскрах частина нас, нашої душі. Вона палає яскраво та гріє усіх, хто торкнувся до неї.

But you've gotta make your own kind of music

Sing your own special song

Make your own kind of music

Even if nobody else sings along

Ось так, солоденькі. І тільки так.

Що ж, мене досить давно не було з вами, у моєму житті сталося багато змін та нових відкриттів, а тому покваплюся наостанок поділитися ними з вами.

Я вступила в універ, тепер офіційно: ваша Фата Моргана - студентка журналістики у Видавничо-поліграфічному інституті КПІ імені Ігоря Сікорського, у майбутньому редактор-видавець. Професія моєї мрії. У ній буде все моє життя. Не знаю, як складеться моє навчання надалі, але сумніваюся, що я коли-небудь пошкудую про свій вибір.

Я знайшла найкращого редактора та бета-читача (два в одному) у світі, про якого вже згадала сьогодні, трохи вище. Тому, вітаю вас, текст моїх книг має стати чистішим та ще приємнішим до читання. Ну, а поки я працюю над його безпосереднім створенням, ми з бетою разом зависаємо за роботою, кожен за своєю, час від часу зиркаючи на курсори іншого. Буквально нещодавно ми жартома були готові побитися за одну кому. Так що у відданості та відповідальності до виконання поставленого перед ним завдання мого редактора можете навіть не сумніватися. Він чудовий. Окрім прекрасної роботи, він ще й складає мені компанію ночами у документі рукопису, коли на мене знову находять важкі часи у написанні "Елементорів" і я потребую підтримки.

У мене з'явився пес. Кремова лабрадорка на ім'я Єва. Теж неабиякий позитив у житті. А будь-який позитив - то є натхнення.

Також, радо повідомляю про публікацію нового "Розділ 28. Повернути вигнанця", тому запрошую фанів "Товариства Елементорів" до прочитання. Ви вже, певно, зачекались на продовження.

Гарного плідного дня та завчасно доброї спокійної ночі вам. Ну, й, звісно ж, повної натхнення та сил втілити всі ідеї на сьогодні, денної/нічної зміни письменникам. До якої я, напевне, і сама приєднаюсь.

Була рада завітати та поділитись новинами. Сподіваюсь, змогла і таки злегка розтормошила вас, навела на цікаві думки, скрасила цей вечір своєю раптовою присутністю, хєхє. У будь-якому разі, була рада скласти вам компанію.

Всіх люблю!!