Кожна історія починається з образу. І Лілея з’явилася в моїй уяві так, ніби вийшла з туману старого замку: у важкій оксамитовій сукні, з поглядом, що пам’ятає більше століть, ніж можна уявити.

Колись вона була герцогинею — гордою, вишуканою, здатною зачарувати весь бальний зал лише одним рухом віяла. У її руках — влада, у серці — холодна самодисципліна, бо вищий світ не прощає слабкості.

Але одна ніч зламала все.

Вечірній бал, запах лілій, чужий шепіт у темному коридорі… і поцілунок, який виявився укусом. В одну мить Лілея втратила не лише своє серце — вона втратила людське життя.

Стати вампіром для неї було не вибором, а прокляттям. Від герцогині залишилися лише спогади та невидима корона гордості, яку вона ніколи не знімає. Зараз у її характері переплелися:

Мої риси — любов до самотності, уміння тримати емоції в собі, іноді надмірна впертість.

Вигадані риси — безсмертна холодна чарівність, надлюдська сила, і та небезпечна магія, яка змушує інших або захоплюватися нею, або боятися до тремтіння.

Для мене Лілея — це символ того, як життя може зруйнувати навіть найміцніші плани і змусити тебе виживати в новому, жорстокому світі. Але навіть у темряві вона лишається королевою своєї долі.

Це лілея https://pin.it/3w67M1qnz