Вітаю, любі!!

Запрошую до оновлення роману "Хранитель зачарованого лісу".

Уривок 

— Офрино, тобі не варто боятися, адже ти ще донедавна мріяла жити, як у казці, мати великий будинок та принца на білому коні... 

— Ага, — фиркає з іронією дівчина. — Але замість казки — дрімучий ліс та злива, замість принца — ти, і кінь у тебе зовсім не білий. 

Я посміхаюся від настирливості дівчини. 

— А чим я не принц? Майже врятував, і ось на руках ношу. 

— Бачу, тобі весело, — хмуриться чорнява красуня та невдоволено додає: — А мені справді страшно. 

— Не бійся, квітко. Все найгірше уже позаду, — запевняю й, прочинивши двері у велику простору спальню, заявляю: — Ось твої покої. 

— Відпусти мене, — просить дівчина. 

Виконую її прохання, вона ж оглядається по розкішній спальні. Кілька хвилин мовчить, а тоді, пильно зиркнувши на мене, питає: 

— А ці двоє дверей — куди вони ведуть?

Книга тут...

Приємного читання!