Його посмішка була як ранкове сонце після довгої ночі. Вона не помічала нікого навколо, адже її світ звузився до одного-єдиного погляду, однієї-єдиної людини. Це було відчуття, коли серце б'ється в ритм його кроків, а душа співає, коли він просто проходить поруч. Закоханість. Вона не була схожа на бурхливу річку, скоріше на тихе, спокійне озеро, в якому відбивається небо. Кожна його риса, кожен жест, кожне слово — усе здавалося ідеальним, і вона розуміла, що це не просто захоплення, це щось більше. Це було її маленьке диво.❤️✨