Дорогі читачі, хочу поділитися з вами цікавим фрагментом завтрашнього розділу роману "Руда бестія для сусіда".

Коли я пропонував прогулянку на яхті, здавалося, що це буде типовий розслаблений день під сонцем. Але я недооцінив один момент, а точніше одну людину – Кіру.

Вона стояла на носі яхти, розпустивши волосся, яке майоріло на вітру. Біла сорочка лежала на її тілі, ледь приховуючи купальник, а босі ноги торкалися палуби. В руках вона тримала бокал із соком і всім своїм виглядом нагадувала мені безтурботну дитину, котра вперше побачила море.

– Макс! – її голос повернув мене до реальності. Вона обернулась і зухвало підняла брову. – Ти там взагалі ще живий? Чи вже заснув, як дід?

Я посміхнувся самими куточками губ.

– Я просто… фіксую момент. Щоб не забути, як виглядає богиня з апельсиновим соком.

Кіра пирснула зі сміху й відвернулась, знову глянувши на море, а я ще мить дивився на неї, не відводячи погляду.

Це місце знімало втому краще, ніж будь-який спа-салон. Погойдування яхти таке рівномірне і заспокійливе, що я й справді ледь не заснув. Сонце м’яко пригрівало, в повітрі пахло сіллю, кокосовим сонцезахисним кремом Кіри і ще чимось…незнайомо приємним.

Я лежав на шезлонгу під навісом, з келихом охолодженого ігристого вина в руці, спостерігаючи, як дівчина сперлась ліктями об поручні й щось запитувала у капітана. Навіть язиковий барʼєр не вгамовує її запал. 

Кіра обернулась до мене з захопленим виразом обличчя:

– Уявляєш, він сказав, що в одному з запливів бачив дельфінів! У Середземному морі, Максе! А я думала, це тільки в фільмах буває!

– Можу купити тобі персонального дельфіна. І аніматора, щоб танцював поруч із ним, – зробив ковток вина і прикинувся байдужим, хоча всередині сміявся з наївності своєї дівчинки.

– Що ж це таке робиться? – зітхнула Кіра з ледь помітною усмішкою. – Тепер вже кохання дівчат не завойовують, а купують?

Я хотів пожартувати їй у відповідь, але не встиг. Все відбувалося неймовірно швидко…

Кіра нахилилась вперед, мабуть, щоб поглянути на морські хвилі і саме в цей момент яхта різко хитнулась. Один невдалий крок. Один збій рівноваги. І її тіло зникло з поля зору.

Хлюп…

Вона впала у воду!

Господи…

– Кіра! – виривається з мене, поки серце злякано вистрибує з грудей.