Зустріч графа та Анни!

Вітаю, любі!

Запрошую до нового розділу роману "Наречена графа Брауна".

Я на грані зриву. Мені дуже страшно залишатися з цим чоловіком на одинці. 

Чую важке зітхання жінки, а за кілька хвилин зачиняються зі скрипом двері. Вся напружуюся і від нервів не можу стримати чхання. Розумію, що після цього я більше не можу вдавати, що сплю. 

Вдаю, наче прокинулася, і часто кліпаю. Помітивши чоловіка, припіднімаюся, великими очима дивлячись на нього. 

Він високий, широкоплечий, з довгим до плеч волоссям, високим чолом, неширокими, густими чорними бровами, прямим носом, пухкими вустами та легкою щетиною. А очі великі, але мене вражає їхній колір — вони реально темно-сині. Важко дихаючи, розгублено кліпаю, бо мене бентежить надто серйозний вираз обличчя чоловіка. Просуваюся на ліжку й сідаю, бо ж не знаю, як поводитися та що казати...

Читати тут...

Приємних емоцій від читання!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
❤️мої думки про книгу «поза зоною досяжності»
Всім привітик! Я до вас зі своїми думками ( сподіваюся ви любите такі балаканини ☺️) Мова піде про авторку Маркіза де Бюсі і її роман "Поза Зоною ДосяжностІ" Цей роман бере участь у флешмобі «Неправильне
ХронІки ПІ І Ца — ОфІцІйно Завершено
Хай. Сьогодні той самий момент. Той, коли історія не обривається… а закривається. Повністю. Остаточно. Правильно. Я дописала останній епізод. Ви дочитали (або ще дочитуєте). І тепер — це кінець. Агентство, швидше
Нова сатира
Вітаю! ฅ⁠^⁠•⁠ﻌ⁠•⁠^⁠ฅ Сидів, коротше, я сумний... І думаю, чому ж завжди такий? І вирішив я тоді одразу, Зробити Вам нову "прикрасу"! Новий анонс я тут роблю, Сатири робить - піпець люблю! Нова
Старлайт. Катастрофа. Та чудовиська
Прода на “Старлайт” буде опівночі. А як ви звете тих, хто вас будить зранку, коли ще хочеться поспати? — Еверлін…? — прохрипів він нахабно-оксамитовим тоном, від якого мої щоки моментально спалахнули.
Твоє тіло належить мені. Але цього замало
Норман хоче більше... ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ УРИВОК “Норман гладив Джима великим пальцем по кадику, що нервово смикався. Він наблизився і слухав нерівне дихання, вдивляючись у тремтячі очі юнака: — Чому я так сильно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше