А ви б зупинилися, щоб допомогти незнайомцеві?

Посеред провулку нерухомо лежав хлопець. Не схоже, що він заснув, та й місце для відпочинку відверто кажучи видавалося не з найліпших. Це був один із тих випадків, коли перед нами постає питання, як саме вчинити? Спробувати допомогти людині, яка потрапила в халепу і заразом взяти на себе її неприємності, або запевнити власне сумління, що хлопець просто п'яний та й взагалі у місті вистачає інших перехожих. Навіть, якщо з десяток містян пройде повз, один неодмінно зупиниться. Такими людьми ми пишаємося, втім самі часом робимо вибір на користь власного спокою.

 

Фентезі роман Віллоу 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лекса Т. Кюро
05.08.2025, 12:04:45

Добрий день☀️
Пам'ятаю цей момент), це коли Кейсі з Юлею зустрінуться) Вона розумничка, не кожна так би змогла, особливо в нашому не простому світі. Адже часом ініціатива може бути покарана:(

В мене були різні випадки: і коли повз проходила, і коли зупинялася та допомогала. Проте не всіх в цьому світі можна врятувати. ІМХО.

Вітаю з публікацією нового розділу! Безмежного натхнення Вам та якомога більше зацікавлених читачів! ✨

Микола Давидкін
05.08.2025, 13:22:12

Лекса Т. Кюро, Щиро дякую Вам за добрі слова та підтримку! У мене також були випадки у житті коли проходив повз. Було соромно за такі моменти, але траплялося по різному. Колись свого часу самому на вулиці стало зле, й був певен що ніхто не допоможе. Але помилився. Відтоді за можливості і сам намагаюсь допомагати, де маю змогу. Втім, Ви абсолютно праві, усіх неможливо врятувати, тож робимо те що в наших силах. Ще раз дуже дякую Вам за теплий відгук!

avatar
Ірина Скрипник
04.08.2025, 21:37:34

Я б зупинилась. Але карма мене не любить. Нещодавно допомогла одній людині - через дві хвилини ледь не наїхала машина.

Показати 3 відповіді
Микола Давидкін
04.08.2025, 23:41:57

Ірина Скрипник, Певен, що повернеться. Нерідко трапляється так, що повертається у найпотрібніший момент. Коли геть скрутно, а потім хтось допомагає, й іноді можно невимушено замислитись чому знайшлися небайдужі люди. Якщо в пам'яті вспливуть власні добрі справи, зроблені колись за покликом серця, можливо це певною мірою і є те саме добро, що з часом повертається до нас.

avatar
Любава Олійник
04.08.2025, 23:18:38

Складне питання. На жаль(

Микола Давидкін
04.08.2025, 23:37:16

Любава Олійник, У реальному житті складається по-різному. Часом залежить не лише від бажання людини, але й від ситуації. Можна мати бажання допомоги, втім не перебороти власний страх, наприклад. Або нічого не боятися, але також не допомогти, чи навпаки - прийти на допомогу.

avatar
Ромул Шерідан
04.08.2025, 20:55:26

Ох, є таке, нажаль.(

Микола Давидкін
04.08.2025, 21:09:50

Romul Sheridan, Так. Прикро, але таких випадків не бракує. Пам'ятаю колись давно, ще у шкільні роки на уроці історії трохи відхилися від теми й згадали подібні випадки. Однокласник в дискусії сказав, мовляв зараз такий час, що буде людина лежати ніхто й не підійде, усім байдуже. Вчитель йому відповіла, що попри чималу байдужість навкруги, всеодно бодай один зі ста перехожих зупинитися, щоб допомогти. Спасибі, що підтримали блог!

Інші блоги
Спойлер до пролога
Пролог "666" вже готовий на ±50% тож я готовий заспойлерити його початок. "Історія починається в Києві. Вадим з дитинства мріяв підкорити вершину Говерли. Зараз Вадиму 22 роки. Живе він у звичайній квартирі. Працює
❤️фентезі-новинкаヽ(✿゚▽゚)ノ❤️
Всіх вітаю! Сьогодні вийшла моя фентезі-новиночка Академія Джоунбао. Магія Творення Меріен усе життя вважала себе магом вогню, адже стихія підкорялася їй із дивовижною легкістю. Коли батько вирішує видати її заміж,
"Між нами сорок років" завершена
Сьогодні «Між нами сорок років » — завершена книга! ❤️ Я попрощалася зі своїми героями, і, зізнаюся, зробити це було зовсім непросто. Останні розділи давалися мені трохи важко, адже разом із героями я пройшла цілий
Заборонений Кадр | Розділ 25
Всмі привіт! ❤️ В продовжені Забороненого Кадру. Минув рік. Але чи означає це, що біль залишився в минулому? Настя намагається жити далі. Нове місто, робота, звичні будні. Здавалося б, час мав би розставити все на
Макош. Нитка якої немає
✨️✨️✨️✨️ Боги не зникають. Вони лише чекають… ✨️✨️✨️✨️ Колись їм поклонялися, зводили капища, приносили дари та благали про милість. Їхні імена вимовляли з пошаною і страхом. Минали століття, руйнувалися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше