Той, що споглядає на полум’я каміна...
Навпроти каміну, розкинувшись у дерев'яному кріслі сидів високий чоловік.
Темні штани, що визирали з під довгого чорного плаща, були заправлені у такого ж кольору чоботи. Обличчя незнайомця приховував широкий каптур і лише кілька довгих прядок чорного неначе вороняче крило волосся, вільно спадали доходячи до плеча свого власника.
У правій руці загадковий чоловік тримав прозорий келих із якого неквапливо пив напій схожий на червоне вино. Не дивлячись у бік гостей, незнайомець поставив келих на стіл і схоже не мав наміру залишати місце біля каміна. Втім незнайомцем господар будинку був лише для Олексія…
— Дівчина природа… Дівчина натхнення… Дівчина ріка, — протягнув дивний чоловік.
— Припини, будь ласка, — відказала Віллоу.
— Я чув у тебе неприємності, дівчинка-річка, — продовжив господар.
Віллоу натомість відкрила шкіряну сумку і діставши із неї, те, що лишилось від «Нічного жаху», кинула під ноги чоловіка в чорному плащі.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобрий день, Миколо☀️
Я дуже добре пам'ятаю цю зустріч Віллоу та Кріса) Тоді ще не знала, хто він й чим ця зустріч закінчиться.
Класна ілюстрація! (｡•̀ᴗ-)✧Подобається її стиль.
Лекса Т. Кюро, Щиро дякую Вам за добрі слова та увагу до книги! Дуже-дуже приємно! ) Спасибі Вам!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати