Глава, яку ми написали впереміш із мохом, шепотом
Вона пахне вогкістю соснового лісу, старими легендами та тим моментом, коли в повітрі зависає щось... дивне. Це не просто глава. Це межа. Між людиною й тим, що зазвичай люди не бачать. Між втечею й покликанням. Між страхом і правдою, яку ти ще ніколи не вимовляв уголос.
Усе починається з юнака, який не надто вміє тримати меч, зате добре тримає серце в руках. А закінчується… ну, ти ж пам’ятаєш, ми без спойлерів. Скажемо лише одне:
У лісі, де тіні говорять голосами, які не мають язика, не виживають ті, хто бреше.
Це — спільна робота чотирьох відьмочок.
Так-так, ми реально зібралися, як годиться: у різних куточках світу, але в один темний день (і вечір, і ніч), аби вплести цю історію в легенду. Одна нашіптувала слова в темряві, друга тримала ритм, як серце між рядків, третя підкидала ідеї, ніби жаринки, а четверта — стежила, щоб усе дихало, мов ліс перед бурею.
Іва Дюваль, Жанет Девлін, Elaren Vash
Світло що боїться темряви (відьомська версія)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛегкого пера нам, дівчатка)))
Вау!) Цікавенно)
✍️Хай все вдається! ✍️
Удачі нам)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати