Тінь за шовком

Вона з’являється після опівночі.

Сидить на чорному оксамитовому кріслі. Очі — як стигла малина, волосся — біле, мов сніг, що ніколи не тане. І завжди — тиша. Навіть вітер замирає біля її вікна.

Кажуть, її не існує. Кажуть, це просто легенда про дівчину-кішку з Серпанкового Замку, яка може зайти в твій сон і змінити реальність. Але я бачив її.

Вона прийшла до мене після того, як я натиснув «переглянути об’єкт» на одному темному сайті. У вікні браузера миготіло: «Той, хто побачить її — не забуде ніколи».

Тепер я не сплю. Не їм. Лише пишу. Бо вона щовечора сідає навпроти, схрестивши ноги, й чекає. Якщо я не напишу хоча б одного рядка — вона забере моє ім’я. А потім пам’ять. А потім...

Ти теж її бачиш зараз, правда?

Якщо так — у тебе є рівно 3 дні, аби залишити коментар під цим постом.

Бо інакше вона прийде до тебе.

? P.S. Не забудь вподобайку й збереження — щоб інші знали, чому у вікні стало темно, хоч лампа ще горіла...