Стала на дошку і відчуття свободи і польоту на гребені, так ніби я в океані і немає нічого, що мене обмежує.

  Це момент повного зосередження, коли ти — одне ціле з океаном. Відчуття схоже на політ: під тобою вирує потужна сила, а ти ковзаєш по самому її краю, вловлюючи баланс між гравітацією та рухом хвилі. Серце калатає, адреналін зашкалює, але водночас ти відчуваєш неймовірний спокій і ясність думок, адже будь-який невірний рух може коштувати падіння.

Це суміш ейфорії та напруги, повний контроль і водночас повна відданість стихії. Кожна секунда здається вічністю, і ти відчуваєш себе володарем світу, який на мить підкорив собі силу океану.

Орест не міг мене наздогнати, я наче летіла. Розрізаючи дошкою хмари, вивертаючись на хвилі повітря. Ми ганяли півгодини, я бачила як на мене задивлялися. А я відчувала кайф від польоту.

Ми розвернулися та направили дошки до даху, трохи зменшивши швидкість. Я неслася про хвилях повітря поміж хмар та раптом навпроти мене вилетіло три сервери в чорних костюмах, вони не звертали в летіли навпроти,  я спробувала вивернути свою дошку, щоб не вдаритися в них. В потім я побачила в їхніх руках зброю націлену на мене, Орест кричав до мене:

Вивертай вліво, за мене!!!

Я наскільки змогла вивернути свою дошку, почала відхилятися від найманців в бік, та вони вистрелили. Не знаю чим стріляли, та моя дошка розсипалася і я полетіла вниз, в одна куля наздогнала і запекла руку, вони поцілили в мене . Я переверталася в повітрі,  вітер розвертав мене в різні боки, я бачу як кровить рука, та я не відчуваю болю. Я набираю швидкості і вже пролітаю через хмари, вивертаючись дивлюся як наближаюся до землі.

Я розумію, що за кілька секунд розіб'юся, та страху не має. От і прожила.

Прощавайте, я не плачу. Я любила і зараз його очі перед моїми, будь щасливий.

За сто метрів до землі закриваю очі, хоч би на смерть, щоб не мучитися..

https://booknet.ua/book/korporacya-monstrv-sapfrov-gori-b439345