Дуже довго я відтягувала написання книги, хоч ідея зародилася багато років тому.

Це був вечір у моєму рідному місті — Харкові, коли я в сутінках йшла до продуктового магазину поруч із домом. Дорогою я побачила мертву пташку, що лежала на тротуарі, — її минали перехожі, навіть не звертаючи уваги.

Я чомусь зупинилася біля неї. Просто дивилася на її маленькі крильця й думала про те, чому вона могла опинитися саме тут. Я й не помітила, як до мене підійшла жінка.

Подивившись на мене, вона раптово промовила:

— Вони живуть у небі, а помирають на землі, — кинула вона, зітхнула й так само, без попередження пішла далі.

Саме з цієї фрази почалася моя фантазія про крилатий народ.

Я впевнена, що цю цитату згодом можна буде знайти у моій книзі.

Чи були у вас подібні випадки?

Буде цікаво почитати у коментарях)

Дякую за увагу,
Адріана.