Пропозиція, чи щось інше?

Хочу поділитися з вами фрагментом завтрашнього розділу роману «Руда бестія для сусіда».

Я стою з ложкою в одній руці і до цього всього відчуваю ще й паніку, бо… ну не вмію я готувати! Серйозно. У моїх руках навіть електрочайник іноді відмовляється працювати нормально, не кажучи вже про духовку. Але сьогодні я вирішила, що все має бути ідеально! Я не повторю ту помилку з пирогом.

– Макс-и-ме! – кричу я з відтінком істерії в голосі. – Де в тебе спеції? Хоч якісь!

Він відповів десь з вітальні, і в голосі його було стільки веселості, що я майже уявила його широку усмішку:

– Кіро, я ж бізнесмен, а не Ектор Хіменес-Браво! – розсміявся він. – Подивись у тій чорній коробці з написом “какао”. Там все є – від солі до коріандру. Я універсал!

– Ага, універсал з елементами хаосу… – пробурмотіла я собі під ніс і, зітхнувши, потягнулася до верхньої полички.

Вона, звісно ж, була на такій висоті, що навіть жирафі потрібна б була драбина, щоб дістати! Я трохи підстрибнула, сперлася на пальці, хитнулася і майже знесла банку з вівсянкою. Чудово. Прямо ідеальний вечір!

Ну все, Максим, я тобі потім це згадаю!

За хвилину я почула повільні розслаблені кроки. Він з’явився у дверях кухні вже переодягнений, замість ділового костюма на ньому була м’яка сіра футболка, трохи зім’ята, і улюблені домашні чорні штани. У руках Максим тримав пляшку дорогого білого вина. А ще… маленьку коробочку.

І тут у моєму мозку щось клацнуло.

О Боже… Невже це…пропозиція?

Як гадаєте, що саме знаходиться у тій коробочці? Цікаво дізнатися ваші варіанти ☺️