А ось і вони: треба знати в обличчя

Вітання!

Три дні була в дорозі, корегувати текст незручно в потязі через нестабільний інтернет. А трохи обіцяних візуалізацій додала))))

Тепер у першому розділі "Давай будем мовчати" можна побачити Іру маленьку, її татка-прокурора та злу мачуху-ескортницю, а також Іру майже дорослу і її хорошого хлопця Алекса. 
Якщо сподобається, додам ще, вони є у мене всі, включно Гриць, і дуже багато. Треба лише набратися терпіння, щоб додати. 
 

Та чому б і ні, коли все одно треба привести текст до ладу. Сподіваюсь, вам сподобається)))

 

З любовʼю, Єва

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Dana N
31.07.2025, 18:13:27

Подивилася, завжди цікаво, як автор уявляє собі персонажів) Іра гарненька вийшла – трохи глянцева, як це ШІ полюбляє, – але з таким невинним виглядом, що ілюструє прислів'я про "тиху воду") Алекс нагадує іспанця чи ще якогось "гарячого латиноса". Олеся – ну типова-типова краля) пам'ятаю, коли читала, дуже мені її опис в епізоді першого знайомства був яскраво зроблений!

Показати 6 відповідей
Dana N
31.07.2025, 23:35:24

Ева Роман, Ну так трохи б надмірно могло б вийти – наче все життя Гг когось шукає – то маму, то тата, то колишнього, то майбутнього)

Інші блоги
завершила конкурсне оповідання
Ніч у поїзді: зустріти письменницю На жаль, через стислі терміни мені не зовсім вдалося розкрити тему, але що ж, може й таке воно буде теплим промінчиком світла для моїх найпрекрасніших читачів ♥ В останньому абзаці
Хм..:)
— Ти вродлива, — мовив він, повільно розглядаючи її з ніг до голови. — Підійди ближче. М’який голос лагідно запрошував. Дівчина не одразу наважилася, але згодом повільно й невпевнено пройшла вперед і сіла поруч.
Які сюжети ви ненавидите?
Особисто я не люблю коли дуже велика різниця між героями (15 і більше років). Для мене це якийсь жестяк якщо чесно :( АЛЕ! Я в жодному разі не засуджую нікого! Це тільки моя думка, яка може бути геть не схожа на Вашу ♡ Також
Найкраща сцена, що я писала, якщо чесно ❤
— Дякую за турботу, але зі мною все гаразд. Піратка скосила очі на моє плече. — Я бачу. — Невеликий привіт від Примарного Пса, — я вдивлявся в глибину зелених очей, раптово усвідомивши, що обличчя незнайомки
Зима...
Давно уже не памятаю такої зими. Із сильним снігом і морозами. В нас в ночі було мінус 16. В місті у квартирі це ще те задоволення))((. Але найбільше хочеться, щоб уже перестали бомбити. Родичі із Дніпра, там взагалі ....жах((((
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше