Новиночка)

 * Цей пост — присвята.
Питаєте, кому?
О, це для вас не так важливо 
Емма знає, про кого йдеться. І цього — цілком достатньо.

Отже, моя люба натхненнице,
(і всі, хто випадково забрів у цей блог з наміром просто глянути, а лишиться на каву і чарівність) —
тримай: "Вальді".

Анотація:
На літо Вальді приїхала в маєток, де все пахне яблуками, сонцем і чимось давнім.
Сад заріс. У кутах — павутина і спогади, яких ніхто не згадує.

І там, у самому-самому кінці, вона знаходить двері.
Ніхто їх не бачить. Вони навіть не в стіні. Просто — стоять.
Сині. З латунною ручкою. І метеликом.

За ними — інше місце.
Ніби парк, ніби сон. Зі світлом, якого не буває.
І хлопцем, який усміхається, але ніколи не підходить ближче.

Вальді знає, що не варто.
Батьки казали — не ходи.
Але… двері не зникають.
І кожного разу вони відкриваються трохи інакше.

 

_____________(ДІЛЮ)______________________

І так — це не схоже на «Воїтельку» )
Але ж музи не питають дозволу, коли приходять, правда, Еммо?

#Вальді
#івапише
#дитячемагічне
#музине
#з_присвятою

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лірія Маєр
29.07.2025, 18:54:17

Гарно))), з новинкою, та успіхів) і

Показати 3 відповіді
Іва Дюваль
30.07.2025, 07:01:47

Лірія Маєр, Добре) Дякую)

avatar
Анна Квітка
29.07.2025, 19:33:14

Вітаю з новинкою

Іва Дюваль
29.07.2025, 20:03:12

Анна Квітка, Дякую!!!

avatar
Ася Рей
29.07.2025, 18:53:07

Яка ж чарівна "новиночка"! Ілюстрація обкладинки — це просто витвір мистецтва, вона миттєво притягує погляд і створює неймовірну атмосферу таємничості.
Анотація – це окремий шедевр! Вона не просто інтригує, а занурює в світ, де "все пахне яблуками, сонцем і чимось давнім", де "сад заріс – павутина і спогади". Двері, що ведуть "в інше місце", хлопець, що "посміхається, але ніколи не підходить ближче" – все це створює відчуття магічного реалізму та якоїсь давно забутої казки.
"Вальді знає, що не варто. Батьки казали — не ходи. Але... двері не зникають. І кожного разу вони відкриваються трохи інакше." — ці рядки просто пробивають до мурашок! Це настільки майстерно написано, що одразу хочеться дізнатися, що ж там, за тими дверима, і чому Вальді не може протистояти їхньому поклику.
Муза, яка "не питає дозволу", дійсно привела щось особливе. Це справді схоже на казку, яка переплітається з реальністю і давніми таємницями. Це неймовірно красиво, Іво. Дякую за цю красу! З нетерпінням чекаю на продовження і дуже сильно хочу прочитати цю історію.

Іва Дюваль
29.07.2025, 20:02:52

Ася Рей, Дякую тобі)

avatar
Еларен Веш
29.07.2025, 18:12:46

Чарівний блог,від чарівної Іва.І подяка від Куміхо)

Іва Дюваль
29.07.2025, 18:34:27

Elaren Vash, Дякую)

avatar
Тая Бровська
29.07.2025, 17:41:03

Від душі – вітаю! Хай буде успішною!!!❤️❤️❤️

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:46:12

Тая Бровська, Дякую!

avatar
Анжеліка Вереск
29.07.2025, 17:06:37

Вітаю, хай буде успішна☺️☺️☺️❤️❤️❤️

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:06:51

Анжеліка Вереск, Дякуююю!!

avatar
Іра Майська
29.07.2025, 16:47:52

Вітаю, хай назбирає багато читачів.

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:05:36

Іра Майська, Дякуюю!!

avatar
Сергіель Краель
29.07.2025, 16:32:09

Вітаю!
Я спочатку прочитав Вівальді :)

Іва Дюваль
29.07.2025, 16:33:12

Сергіель Краель, Там Вальді)
Дякую!

Інші блоги
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
У світі снів
Вітаю ✨ Гадаю, в кожного є сни, які запам’ятовуються й залишаються в пам’яті як частинка життя. Іноді так хочеться поділитися враженнями від побаченого — ніби порекомендувати фільм чи книгу. Але приходить усвідомлення:
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше