Новиночка)

 * Цей пост — присвята.
Питаєте, кому?
О, це для вас не так важливо 
Емма знає, про кого йдеться. І цього — цілком достатньо.

Отже, моя люба натхненнице,
(і всі, хто випадково забрів у цей блог з наміром просто глянути, а лишиться на каву і чарівність) —
тримай: "Вальді".

Анотація:
На літо Вальді приїхала в маєток, де все пахне яблуками, сонцем і чимось давнім.
Сад заріс. У кутах — павутина і спогади, яких ніхто не згадує.

І там, у самому-самому кінці, вона знаходить двері.
Ніхто їх не бачить. Вони навіть не в стіні. Просто — стоять.
Сині. З латунною ручкою. І метеликом.

За ними — інше місце.
Ніби парк, ніби сон. Зі світлом, якого не буває.
І хлопцем, який усміхається, але ніколи не підходить ближче.

Вальді знає, що не варто.
Батьки казали — не ходи.
Але… двері не зникають.
І кожного разу вони відкриваються трохи інакше.

 

_____________(ДІЛЮ)______________________

І так — це не схоже на «Воїтельку» )
Але ж музи не питають дозволу, коли приходять, правда, Еммо?

#Вальді
#івапише
#дитячемагічне
#музине
#з_присвятою

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лірія Маєр
29.07.2025, 18:54:17

Гарно))), з новинкою, та успіхів) і

Показати 3 відповіді
Іва Дюваль
30.07.2025, 07:01:47

Лірія Маєр, Добре) Дякую)

avatar
Анна Квітка
29.07.2025, 19:33:14

Вітаю з новинкою

Іва Дюваль
29.07.2025, 20:03:12

Анна Квітка, Дякую!!!

avatar
Ася Рей
29.07.2025, 18:53:07

Яка ж чарівна "новиночка"! Ілюстрація обкладинки — це просто витвір мистецтва, вона миттєво притягує погляд і створює неймовірну атмосферу таємничості.
Анотація – це окремий шедевр! Вона не просто інтригує, а занурює в світ, де "все пахне яблуками, сонцем і чимось давнім", де "сад заріс – павутина і спогади". Двері, що ведуть "в інше місце", хлопець, що "посміхається, але ніколи не підходить ближче" – все це створює відчуття магічного реалізму та якоїсь давно забутої казки.
"Вальді знає, що не варто. Батьки казали — не ходи. Але... двері не зникають. І кожного разу вони відкриваються трохи інакше." — ці рядки просто пробивають до мурашок! Це настільки майстерно написано, що одразу хочеться дізнатися, що ж там, за тими дверима, і чому Вальді не може протистояти їхньому поклику.
Муза, яка "не питає дозволу", дійсно привела щось особливе. Це справді схоже на казку, яка переплітається з реальністю і давніми таємницями. Це неймовірно красиво, Іво. Дякую за цю красу! З нетерпінням чекаю на продовження і дуже сильно хочу прочитати цю історію.

Іва Дюваль
29.07.2025, 20:02:52

Ася Рей, Дякую тобі)

avatar
Тая Бровська
29.07.2025, 17:41:03

Від душі – вітаю! Хай буде успішною!!!❤️❤️❤️

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:46:12

Тая Бровська, Дякую!

avatar
Анжеліка Вереск
29.07.2025, 17:06:37

Вітаю, хай буде успішна☺️☺️☺️❤️❤️❤️

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:06:51

Анжеліка Вереск, Дякуююю!!

avatar
Іра Майська
29.07.2025, 16:47:52

Вітаю, хай назбирає багато читачів.

Іва Дюваль
29.07.2025, 17:05:36

Іра Майська, Дякуюю!!

avatar
Сергіель Краель
29.07.2025, 16:32:09

Вітаю!
Я спочатку прочитав Вівальді :)

Іва Дюваль
29.07.2025, 16:33:12

Сергіель Краель, Там Вальді)
Дякую!

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше