Думки. Що критика для автора?
Кожен з колег-авторів за час своєї творчості, гадаю, стикався з двома видами критики. З тією, про яку сам попросив (в читачів, близьких, друзів і т.п.) та з тією, яку тобі видали без будь-яких прохань (знов-таки читачі, близькі чи друзі). І в обох випадках, на жаль, дуже часто буває так, що ми чуємо зовсім не те, що хотіли б почути і що звемо в думках "справедливою критикою".
Насправді, статися може будь-що. Ти, можливо, думав про критику з боку орфографії та пунктуації, а вони на друзки розбивають твою улюблену, запанькану концепцію створення всесвіту.
Або навпаки, ти хотів почути аналіз персонажів, чи не занадто нереалістичними ти зробив їх особистості. А тобі розповідають, що "інша альтернатива" - це тавтологія і так писати не можна.
І це ще я не беру критику того рівня, що вже трішечки нагадує образи та перехід на особу автора. Накшталт: "Ви, пане, очевидний цинік та сексист!". Або: "Шановна, ви, мабуть, надто збочена особа, якщо пишете ось таке."
Що за висновком? За висновком, виходить, що хоч прохана, хоч ні, але у 90% випадків критика жодним чином не допомагає.
Людина як писала "інша альтернатива", "десять процентів", "третя глава", так і писатиме. Як створювався кожен новий всесвіт без чіткого прописування його основних законів - так і створюватиметься. Бо так звично, легко і зрозуміло, насамперед, для самого автора.
А от ті 10%, які дійсно потраплять в ціль - це уже цікаво. Бо, як то кажуть на Сході: "Вчитель з'являється тоді, коли учень готовий вчитися". Тож, правки ми робимо і всесвіти переписуємо тільки тоді, коли вже самі розуміємо, що далі так тривати не може.
Тож, чи потрібна критика взагалі?.. Як на мене, вона інколи може стати тим самим, може трохи неприємним, але поштовхом в спину, який змусить тебе все-таки зробити новий крок вперед. Проте - це дійсно рідкісний (як усе корисне) випадок.
А ви як гадаєте? Чи потрібна авторам критика? І на скільки відсотків ви зазвичай задоволені та погоджуєтеся з тією критикою, яку отримуєте?
21 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМій коментра складається з двох частин.
«Критику я не просив / не просила її.»
Цю фразу я часто чую або читаю від сучасних письменників. І щоразу дивуюсь.
Якщо ви не хочете, щоб вашу роботу коментували - навіщо тоді її публікувати в інтернеті? Пишіть «у стіл», складайте чернетки в шухляду, перечитуйте їх самі. Це нормально.
Але коли ви натискаєте кнопку «Опублікувати», ви фактично кажете світові: «Ось моя робота. Я готовий(а) поділитися нею».
А це - завжди ризик. Бо разом з лайками і підтримкою прийде й інше - критика, зауваження, поради, а часом і просто хамство. Це - частина відкритості.
І так, це інтернет, а не літературний гурток для душевно ранимих. Тут можуть не лише написати щось різке, а й банально нахамити.
На Букнеті «ніжному» ресурсі - ще є модератори, які намагаються захищати авторів. А на більш відкритих платформах вас ніхто жаліти не буде.
Тому, якщо ви хочете ділитися текстами з публікою — треба бути готовими до кількох речей:
Наталія Шепель, Погоджуюся. Дана платформа максимально лояльна до авторів. Тотальна цензура і тд. А якщо з'являється автор, який хоче поговорити про літературу, як щось високе та відповідальне, то більшість зефірок сприймає його як терориста, що прийшов бамбіть їх твори. (Навіть якщо людинка пише собі просто блог, це може зачепити гідність рандомного писаку, над котрим просто шапочка горить).
Я толерую дані істерики, якщо автор лише почав свій творчий шлях.
Кожен критик має свої сильні й слабкі сторони, але показуватиме лише сильні, звідси й відповідь, чому чуємо то про тавтологію, то про сюжетні елементи, то взагалі про офрографію. Інколи люди просто не так "бачать" твір, і їм здається, що він недосконалий
В цілому, здорова критика корисна, як на мене. Я хоч і пишу рецензії, але зовсім не шукаю критики. Мені видається, що завідомо шукати те, за що критикувати — провально. Бо досконалості немає меж. Отже по суті — критика також не має меж. Тож чи не краще розгледіти в тексті те, що приховано. Інколи підсвідомо самим автором внесено сенси, які перекриють будь-які недоліки. Хоча остання моя, сьогоднішня рецензія все ж спроба критики))
Romul Sheridan, Згоден, критика меж не має. Тому, мабуть, краще подивитися на те, що сподобалося.
Я просто кайфую від ваших книг))) І взагалі не люблю нікого критикувати.
Очеретяна Кішка, Блін, неочікувано і дуже приємно! Дякую, пані Очеретяна Кішка))
Критика - це дуже важливе питання. Я вважаю, що
Жерар Загнизвидезький ІІ, Мене захоплюють такі коментарі)
Скільки людей — стільки й думок, чи не так? Іноді я навіть не очікую критики до чогось, що у моєму уявленні було просто ідеальним... але вона все одно з’являється. І що ж тоді робити? Та нічого (якщо це про зміни які вам не до душі). Головне — любити свою працю й свій всесвіт та робити як серце каже. Бо інакше можна легко загубитися серед чужих голосів. Картинка, до речі, влучна і коли таке тисне й нависає над головою, стає неможливо творити)
Люблю критику, бо чим більше думок читаю про свій твір від різних людей, тим краще розумію, в якому напрямку мені слід розвиватися. Навіть жорсткі вказівки на недоліки сприймаю без проблем. З іншого боку, мені на Букнет з цим не щастить — читачі не надто полюбляють критикувати (що насправді не є мінусом), а на авторів я поки не наривалася :) Щодо переходу на особистості — не сприймаю це за критику взагалі й нікому не раджу. Зате це чудовий індикатор, що допомагає визначитися, чи варто продовжувати спілкування з людиною надалі)
Поліна Ташань, Ну, гадаю, дійсно є ресурси, де критикують набагато жорсткіше. Але, якщо воно "в ціль", а не просто аби образити - то чому б і ні. І ви праві, Поліно. Тих, хто вже пішов на особистості, потім можна просто відсіяти.
Головне не плутати критику та поливання брудом.
Приклад конструктивної критики:
"...Як на мене, твір затягнуто, особливо коли в історії розпочалося Х. Другий розділ перевантажений, надто багато еротики, яка виглядає наче висмоктана із пальця.
У другій половині сильно просідає мотивація героїв, вони не відповідають більше власним характерам, які ви прописали їм же. Також мені здається, є значний надлишок У.
Ну і раджу відредагувати книгу, оскільки кидаються до очей хибодруки. Кальки, русизми...
З усім тим, мені сподобалася атмосфера! Ось це у вас вийшло! Ну і початок дуже інтригуючий. Було б добре, якби твір витримував цю планку і до кінця..."
Приклад поливання брудом:
"Автор - психічнохвора особа без смаку. Книгу читати неможливо через постійні помилки. Герої картонні, все неграмотно і дуже, дуже тупо. Генерація дурнуватих кліше з американських серіалів 90х. Порнуха заради порнухи, це не книга, а плювок в обличчя. Ледь примусив себе дочитати. Автору бажаю знайти хорошого психотерапевта та налагодити особисте життя!"
Маю надію, що різниця більш ніж очевидна.
В такому контексті, критика це добре.
Ще б усі різницю розуміли
Юрій Гадзінський, Вітаю, Юрію. Нажаль, перший варіант надто ідеальний, а другий - надто реальний))) Хоча я б з радістю (як і багато хто з письменників) слухав би, звісно, критику першого типу))
Оскільки в нас критику не вміють робити то краще нехай мовчать. Вся їхня критика це в основному поливання брудом.
Наприклад я і графоманка і збоченка та ще й осквернителька історичних пам'яток котрі існують в моїй хворій голові.
Так. Ще в мене купа русизмів і взагалі я найгірший автор на цій платформі.
Цікаво, що з такої критики я можу винести для себе? Ну окрім того щоб знищити книги і піти в монастир бажано чоловічий.
Олесь Король, Саме тому, пані Олесь, я й згадав про логічну, так би мовити, критику. Змістовну та без переходу на особистості. А коли вже в хід ідуть образи - то це 100% не конструктивно. Тож тримайтеся і не зважайте на таке.
Звичайно, зворотній зв'язок потрібен. Мені цікава думка читача, навіть якщо я її не поділяю. А тим більше обгрунтована критика. Були моменти, коли мою увагу звернули на зовсім несподівані речі, які я не помічала. Тому так, це корисно.
Дієз Алго, Згоден, ще й як корисно)))
Цікаві роздуми! Дійсно, тема критики для автора дуже багатогранна.
Я згодна ,що більшість критики часто неконструктивна і б'є по самооцінці, а не допомагає рости. Особливо дратує критика, яка зводиться до "мені не сподобалося, бо..." без жодних аргументів або з переходом на особистості. Це, по суті, не критика, а просто виплеск емоцій читача.Але ті 10%, про які Ви говорите, — вони безцінні. Коли хтось вказує на логічні прогалини, невідповідності в характерах, або показує, що ідея, яка здавалася геніальною, насправді не "зчитується" так, як ти задумував, — це справді допомагає. Це та "зустріч із вчителем", яка штовхає тебе вперед.
Для мене найцінніша критика — це та, що надходить від "бета-читачів", які не просто читають, а аналізують, ставлять запитання, показують, де історія "провисає" або де персонаж поводиться нелогічно з їхньої точки зору. І, звичайно, професійна редактура, яка може побачити те, чого не бачиш сам.
Як часто я задоволений? Ну, 10% — це, мабуть, оптимістично. Скоріше, з усіх відгуків, що можна назвати "критикою", ґрунтовної і корисної, можливо, 2-3%. Але навіть заради цих відсотків варто її слухати. Головне — навчитися відсіювати шум.
Ася Рей, Радий читати однодумця))) Так, 10% вартують усього іншого)) Ментально тисну вашу руку)
Критика часто більше говорить про готовність автора змінюватися, ніж про якість самих зауважень, ми чуємо лише те, до чого внутрішньо готові.
Тала Княжа, Саме тому й згадав про вчителя та учня. Так, згоден з вами)
Критика допомагає тільки у двох випадках: коли вона конструктивна, і коли автор вміє і хоче дослухатися. Здебільшого, людям потрібна лише похвала. Бо коли автор каже: "хочу критику", то він хоче, щоб його похвалили.
Єва Лі, Саме так, згоден, Єво. Частіше хочеться гімнів на свою честь)) І дуже рідко критики хочеться саме тоді, коли автор щиро застряг, не знає, що і як покращити. Тому й питає думки в інших.
Люблю критику, але конструктивну, і коли дійсно прочитали книгу, а не глянули перший абзац і давай засипати коментарями. Були випадки, коли мене закидали десятками скрінів з виправленнями. І знайома сказала, що це так недоречно і грубо, а я раділа, бо хтось так детально вчитувався в те, що я писала. Я ж, звісно, все виправила, бо це були саме ті помилки, що потрібно виправити, а не навмисні, як іноді я граюсь зі словами.
Але найбільше я ціную думку про сюжет, персонажів і, найважливіше, чи торкнуло душу.
Белла Ісфрелла, Згоден, головне - щоб торкнуло. Після такого можна навіть пробачти орфографію і багато чого ще...)
Мені із цим питанням якось пощастило. За весь час трапилося лише два випадки, та й навіть вони були не стільки критикою, скільки неосвідченістю в ґалузі, про яку йшлося в зазначених коментарях.
Перший випадок стався ще на російськомовному ресурсі. Одна тітонька з розумним видом "повчала" мене (тобто людину, яка багато років професійно займалася музичною діяльністю) щодо різних аспектів стосовно музики. Я спочатку розгубився, але потім ця особина видала свій найкращий шедевр. Мовляв, "скрипалька правою рукою тримає смичок, яким і грає, а ліва рука в неї нічого не робить, а лише тримає скрипку". Ось тоді мені стало зрозуміло, що це просто мистецький невіглас, на якого взагалі не варто звертати увагу, через його повну некомпетентність.
Другий випадок відбувся вже на Букнет, коли авторка-початківець дорікала мені, що нібито в моїй поточній книзі замало описів. Але і це не є критикою. Насправді я свідомо докладаю певних зусиль, щоби робити текст максимально динамічним, залишаючи в тексті лише вкрай необхідні "художні деталі", яких вельми достатньо. Звісно, "лити воду" (створювати описи і все таке) я гарно вмію, але навіщо воно читачеві? ))))
Олеся Глазунова, Дякую, дуже приємно чути ці слова від людини, яку щиро поважаєш і любиш за її безумовну обдарованість та повсякденну працьовитість.
Я вважаю критику необхідною для будь-якого майстра, але виключно коли вона конструктивна. Я вдячна, коли звертають увагу на помилки пунктуації чи орфографії, але для мене важливіше почути критику сюжету, розкриття персонажів/світу, чи відгукується драматична/гумористична складова. Це має більше значення, ніж перелік помилок (хоч їх теж потрібно редагувати). Стосовно проханої і непроханої критики, теж згодна, але вчу себе тому, що непроханою вона може бути, коли хтось витягає складені в стіл рукописи без мого дозволу. А як я вже виклала роботи у вільний доступ — будь-хто має право озвучити власну думку, знову ж таки, подібний відгук або рецензія, мають цінність виключно, якщо подаються грамотно, цілісно і неупереджено. А в наш час, коли люди замість об'єктивності обирають критику заради критики, це доволі складно.
Дуже злободенна тема для блогу, дякую!
Сергій Бобрицький, Погоджують, але скажу по факту)) Сьогодні одна з авторок зробила рецензію на мій твір, не прочитавши його.
Переосмислила анотацію та написала водичку про плюси, а до мінусів віднесла відсутність "авторського роману" та "обмежену емоційність", а через абзац "велику емоційність"...
Коли я попросила пояснити та поставила питання за змістом, авторка просто видалила блог.
Ті, хто несуть неконструктивну критичну не думають, що її легко розбити на порох і відповідальність на ШІ не перекладеш...
“Нажаль” пишеться окремо — “на жаль”.
Аля Новак, Краєте моє серце, Алю...
Насправді, це як раз ті самі 10%, які абсолютно зрозумілі і варті виправлення. Вже відредагував, дякую)
Не будемо тикати пальцями, але я недавно прочитала рецензію однієї авторки на книгу іншої. (Ця рецензія була написана в рамках якогось там марафону). Так от. Краще б вона її взагалі не писала. Рецензія, що мала на меті підтримати починаючу авторку, була як холодний душ. Щось на кшталт "Книга чудова, але одна сцена змусила мене її відкласти, я повернулася до прочитання лише тому, що пообіцяла авторові прочитати... А так книга класна, я б прибрала пару моментів, і взагалі деякі з них зовсім недоречні, і псують загальну картину, а так книга супер... По дитячому наївна - те що я якраз шукала. Ага..." Я б видалила такий коментар, навіть якщо він правдивий, бо це неповага до творчості іншого, висловлена у грубій формі. Якби я прочитала такий відгук на книгу, я б не захотіла її читати. Отже метою критики - було звалити конкурентку свідомо або несвідомо. Інакше я не розумію навіщо таке писати...
Вікторія Калиновська, Ну от коли те, що має бути критикою, перетворюється на жбурляння фекаліями чи отруйні зауваження - це вже точно не здорова історія. Але тут вже вибір автора: реагувати на це якось гостро, засмучуватися чи ще щось. Або просто лишати таких "коментаторів" наодинці з їх власними фекаліями))
До критики ставлюсь позитивно. По-перше, людина читала мій твір, по-друге, читач знайшов час і висловив свою думку. І, як на мене, то це класно. Інша річ, що переважно те, що ми називаємо критикою є здебільшого особистим досвідом та особистими вподобаннями кожного окремого читача. Але коли автор не сприймає це як особисту образу, то він просто отримує інший погляд на ту чи іншу ситуацію. А це трохи розширює горизонти.
Шаграй Наталія, Згоден. Я за розширення власного світогляду)))
Критика, це як ніж у спину) Хоч сама прошу щоб коментували. Але врешті це справді хороший поштовх для змін. За короткий час я почала бачити багато помилок у тексті
Анна Стоун, Згоден, без неї нікуди. Це як гіркі пігулки. Неприємно, але приймати треба))
Ой, та кому як пощастить. Всі ці розмови про "конструктивну критику" – це маячня для ніженок. Критика буває двох видів: та, що тішить твоє его (від друзів), і та, що годує мою внутрішню суку (від анонімів в інтернеті). І знаєте, іноді я люблю годувати її більше.
Христина Холод, Вітаю) Так в тому і фішка))) яка ж це критика, якщо тішить?)) Типу: "Все класно написано, книжка ідеальна з першої до останньої сторінки!". Ну це тоді вочевидь ніяк не допомагає. Хіба що дійсно тримає его у лагідній і теплій зоні комфорту)
А з приводу анонімів... От тут як раз дійсно прикол. Бо почути від аноніму, що все ідеально - це якось більше цінується, ніж те саме від кращого друга/подруги))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати