Вони мовчки чекають, поки офіціант приносить каву. Моріс не додає цукру. Сергій — теж. Обоє дивляться на порожній кут столу — наче там могло б бути щось третє. Хтось третій.

— Як у вас удома? — нарешті порушує тишу Моріс.

Сергій обережно відповідає:

— Без змін. Лоретта… тримається. Я, здається, теж.

Він робить паузу.

— А ти?

Моріс дивиться у вікно.

— Сьогодні бачив одного зі старих знайомих. Випадково. Може, доля. А може — ще один пазл. Не знаю. Але ти мав рацію. Дехто грав одразу на кількох шахівницях.

Він повертає погляд до Сергія.

— Тому тепер я вивіряю кожен крок. Навіть цей.

Сергій киває.

— Згоден. Надто рання обережність — краще, ніж надто пізнє прозріння… Іноді здається, ніби хтось відчуває, коли ти стаєш ближчим до відповіді.

Моріс підводить погляд:

— І саме тоді починають зникати люди.

Завтра о 06:00. Не пропустіть)

Наступне оновлення — у четвер о 06:00.

Попередні розділи тут.