Додано
26.07.25 21:17:06
Мені стало сумно, тож я вигадала гру.Так-так, гру!
Ось у чому її суть: я задаю ситуацію, а автори самі обирають жанр, у якому напишуть фрагмент. Ми під кожною відповіддю будемо вгадувати, в якому стилі написано уривок, і можемо зазначити, чия версія сподобалася найбільше.)))
Ситуація:
Під час банкету раптово гасне світло. Коли світло знову вмикається — головний гість зникає.
Ну що, як вам така ідея — зіграємо?))))))
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНіхто не встиг скрикнути — лише срібна виделка обернулась у повітрі, зробивши непевне піруетто.
Темрява лягла на стіл, мов довга сукня примари.
Хтось посунув стілець — скрип.
Потім ще один.
Тихеньке:
— Це частина шоу?..
— Я не замовляв шоу, — пробурмотів хтось.
Коли світло повернулося, повітря ще пахло виноградом і горілим вершковим соусом.
Але найголовніше — не пахло ним.
Його келих був порожнім. Його тарілка — повною. Його тінь лишилася на стіні, наче ще не встигла піти.
А в його кріслі…
…лежала пара рукавичок.
І жодної плями. Жодного звуку.
Тільки старенький метрдотель у кутку обережно заплющив очі, ніби вже бачив таке раніше.
— Хтось... викликав його по імені?
Elaren Vash, близько)
Коли нашим очам повернули здатність бачити, перше, що я помітив, — зникнення графа Каварга і тієї довбаної шльондри, що в’їлась мені в самі печінки. Апетит взявся за ручку з хорошим настроєм і пішли кудись далеко і надовго. А я, не в силах більше витримувати потік фантазії, що жила власним життям і в яскравих барвах малювала чим вони зараз займаються . Швирнув на стіл серветку і пішов у сад. Ні, зовсім не тому, що саме туди тягнувся шлейф ледь вловимого східного аромату, який дурманив мені мізки ось уже три тижні. Три тижні суцільного пекла з моменту, як познайомився з цією вертихвісткою. Три тижні, за які я навчився бажати смерті кожному, хто глянув на неї . За які змирився з постійною ерекцією, що стала моїм вічним супутником. І за які я ідеально натренував витримку й навчився душити в собі пориви її придушити й трахнути. Або навпаки — спочатку трахнути, а тоді вже придушити. Так, так звучить значно краще.
Іва Дюваль, ❤️❤️❤️
ГАРНЕНЬКО! Іва вже тут:
Зала повільно заливалась теплими розмовами. Хтось розмовляв про день, хтось про політику, хтось просто теревенив і переповідав плітки. Вже ось мали вийти і представляти нагороди, глашатай вже сказав про це, аж раптом.... світло згасло. Хтось зойкнув, хтось здивувався. але переважно всі були спокійні.... до того як світло повернулось і побачили, що син Герцога Фларії - головний гість сьогоднішого бенкету.... Зник. Метушня і перешіптування накрили залу. Глашатай вже кричав: "Всім залишатися по своїх місцях! Не панікувати!". НЕ ПАНІКУВАТИ? Вся зала в шоці.
- "це ж.... катастрофа!" - гукав хтось.
І тільки Леврія, що сиділа навпроти гостя, була спокійною як удав. Як ні в чому, не бувало, пила з бокала вино, що тримала ліва рука, поки права.... ніжно ховала отруєний кинжал під поділ сукні. Її хитра посмішка блиснула, а погляд ковзнув на балкон, з якого вже зістрибував, юнак років з 20. Вони переглянулись поглядами, а в очах в них був.... зловтішний сміх. Леврія повільно повернула голову, але очі її мимоволі проводжали, обернувшогося на кажана юнака....
Тадааа) З таким уривком, я вже хочу нову книжку писати, Еларен)
Elaren Vash, Дякую за співчуття) Ти вгадала. Це фентезі про вампірів)
По залу прокотився шепіт. Всі гості оглядалися навколо в пошуках зниклого господаря. Хтось був обурений, інші були здивовані... І лише Емілія, що сиділа навпроти зниклого господаря, намагалася сидіти спокійно і не видавати себе. Але ж... як тут втриматися, коли її ноги були у полоні його ніжних рук, а його вуста торкалися вище коліна. Вона ледь не видала себе, та прикусила нижню губу, коли його пальці сковзнули вище до стегна вздовж розрізу сукні...
Марина Мелтон, Ойойой)
Світло, блядь, увімкнулось, а барона фон Штруделя — хуяк, і нема. Тиша, наче всім у рота напхали олів'є. В голові зразу мільйон, сука, варіантів. Може, його інопланетяни для анальних дослідів забрали? Стандартна хуйня. Чи якась письменниця-початківець виколола очі йому кинджалом для свого охуєнного дебютного роману? Це було б епічно. Я вже майже повірила, що під його кріслом відкрився портал прямісінько на концерт Олега Винника, аж раптом в залу влітає лакей, блідий як стіна: «Панове, барон… він, курва, просто срати пішов. Сказав, що кріп з салату дався взнаки». Я стояла, як вкопана. Весь мій геніальний, блядь, сюжет пішов по пизді через сраний кріп.
Христина Холод, Ха)ха)ха)
Цікава гра)))
- Отже, — промовив інспектор якого відірвали від його улюбленого серіалу й тепер він був змушений займатися розслідуванням дивного зникнення містера Допкінса, — ви запевняєте, що усі хто тут присутній, крім зниклого розуміється, прийшли на банкет по спеціальному запрошенню.
- Так, — відповів дворецький.
- Чи можу я на них глянути?
- З радістю показав би, проте...
- Їх немає. Я ж правильно зрозумів?
- Так. За правилами, кожен із гостей повинен кинути своє запрошення до каміну й тільки після того зайняти відведене йому за столом місце.
- Он як, — задумливо потер підборіддя інспектор...
Elaren Vash, Дякую, для мене це найкращий комплімент☺️
Коментар видалено
Йой! А куди ж подівся маркіз Дюпрі?
Всі гості заметушились і почали озиратись довкола.
- Ліно, як думаєш, куди зник цей старий боркутун? - Поцікавилась моя подруга Емілія.
- Підозрюю, що хтось скористався магією і викрав маркіза.
Лана Рей, )))
– Ось я так і знала! – суворо зауважила жінка. – Вельми в його дусі. А ви? Не робіть вигляд, ніби нічого не знали і нічого не розумієте. Згадати хоча б такий самий банкет після нашого весілля – як він, лишень на мить зник з поля зору – а знайшли його за годину в дальньому куті оранжереї сплячим біля горщика з пальмою!
Dana N, )))
Я мимоволі піднімаюся, аби зрозуміти, куди він зник. Його погляд завжди був присутнім на мені, але зараз він зник. І це дивно. Хоча мабуть я повинна була радіти його дивному зникненні, але за нашим столом ніхто цього не розуміє. Не могла просто так зникнути людина. Хіба, що це не просто так. І я позаду відчула як хтось йде гучними кроками, які луною відбиваються у вухах. Мені хочеться затулити, аби не чути цей жахливий звук. Це наче смерть іде за тобою, і ти не знаєш, що робити, аби він пішов назад.
Ну як вам?❤️✨ Це перше, що відразу спало в голову
Мелені Матхевен, У вас чудово вийшло)
1. При цьому ніхто не зміг зрозуміти — як саме йому це вдалося? Світла не було лише хвилину. Всі вікна були зачинені. Вийшов через двері?
— Але ж містер Допкінс не міг ходити! — почав метушитися хтось із організаторів банкету. — Ой, леле, що ж це тепер буде? А якщо місіс Допкінс дізнається про це?
— Дізнаюся про що? — пролунав жіночий голос.
На порозі стояла саме вона… Всі замовкли…
Elaren Vash, Вгадали :)
Коментар видалено
Це чудова ідея, Еларен!Ситуація з банкетом і зникненням гостя звучить інтригуюче. Вже розмірковую над жанрами.
Ася Рей, Чекаю уривок)
Ідея супер! ))
Ірина Скрипник, Все вірно ви зробили)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати