Я задоволений.

Арденте вдає спокій, але я бачив, як скрипнула ложка в його руці. Таміла… я оцінив її тонку акторську гру. Усмішка — ніж без леза. Вони мовчать перед паном Алангою, прикидаючись благочестивими драконами. Зараз для Арденте мовчання безпечніше за слова. І Таміла солідарна з чоловіком.

Усі, без вийнятку, Ґолдері мають особливу прихильність до пана Фелікса Аланги. Чи це щось інше? Розрахунок?

Аланга. У перекладі з мови аколі — "нове ім’я для старого вогню". Він увійшов у гру, сам того не усвідомлюючи. Красивий юнак із синіми очима й вогнем у жилах. Він не просто фенікс. Він — ключ. Двоталанний? Ні. Триєство. Вогонь, Місяць і Темрява. Останнє Аланга вимовив без страху, хоча намагався приховати задоволення. Це мене розважило. Якби я мав дар Темного фенікса, пробрався б у голови всіх присутніх. Почав би з нього. Він сам — загадка, яку варто розгадати. Мій шпигун в Університеті або дурень, або зрадник, бо розповів мені не все. У будь-якому випадку покараю його.

Я торкнувся амбіцій Фелікса — і він розкрився, як книга з розкішною палітуркою. Він хоче досконалості, хоче влади над власними єствами, особливо над Темним. Чудово.

Триталанний фенікс думав, що контролює розмову. Я дозволив йому в це повірити. Подарунок. Я люблю робити подарунки тим, кого збираюся приручити.

У ньому я відчуваю слід минулого. Аммет? Не вірю у випадковості. Якщо це так — гра стане цікавішою. Фраєнти, Ґроуї, експерименти — усі нитки сходиться в одному вузлі. Пан Аланга стиснув монетку так, що аж зблідли пальці. Я бачив, як вона палить йому шкіру. Я бачив, як у ньому прокидається пам’ять. Добре. Дуже добре. Хай пече.

Він звернеться до мене. Бо ніхто, навіть він сам, не зможе спинити минуле, що піднімається з попелу.

Сьогодні я зустрів не юнака. Я зустрів майбутнє. І воно належить тому, хто здатен вдавати спостерігача, керуючи всім..

http://booknet.ua/reader/fenks-b436126?c=4798794&p=2

Аделє Дар ді Моарте