Писати — це як виживати в апокаліпсисі: кожен другий дає поради, але ніхто не знає, що робить.
Ось топ-10 «добрих порад», які я хотіла … хм… запхати назад у горлянку тому, хто їх вимовив:
1. “Пиши, як дихаєш”
Звучить красиво. Але я дихаю хаотично, з астмою, панікою й затримкою на “а що якщо це лайно?”.
Ні, дякую. Я пишу, як людина з ножем за спиною і дедлайном на п’ятках.
2. “Не вигадуй велосипед — бери популярні сюжети”
Ага, і ще розведи клей, намасти собі на творчість і приліпи шаблон.
Популярне ≠ якісне. Читач не ідіот — він відчує, коли ти йдеш второваним шляхом не тому, що любиш, а тому що “так радили”.
3. “Не чіпай складні теми — читач не зрозуміє”
Ах, так. Давайте ще скажемо, що читач не здатен відрізнити імперію від інстаблогу.
Я вірю в читача. Вірю, що він впорається з політикою, кров’ю, травмою, божественними ритуалами і зґвалтуванням системою. Якщо я витримала — витримає й він.
4. “Пиши короткі глави, бо зараз ніхто не читає довге”
То, може, і Франка занадто багато? Коцюбинський — занудний? А Ліну Костенко скоротити до рілсів, бо ‘ніхто не читає довге’?
Серйозно? Тоді хай ще спробують переписати "Лісову пісню" під формат сторіс — і згорять у пеклі ТікТоку.
5. “Еротика — тільки заради переглядів, не вигадуй з глибоким змістом”
Та підіть.
Я зроблю так, що від сцени між Анабель і принцом Халідом буде не тільки мокро, а ще й боляче. Бо це не про секс. Це про владу. Про межу. Про свободу в кайданах.
6. “Пиши тільки про те, що знаєш”
Окей. Значить, про спроби вижити на фрілансі, недосип і бажання замінити кров на каву? А як щодо імперій, богів, маніпуляцій і вбивств — які я “відчуваю”, навіть якщо не робила? Це не про знання. Це про емпатію. Уяву. Смуток, який ти носиш із собою.
7. “Герої мають бути приємні. Інакше їх не полюблять”
Справді? Бо я щось бачу, що всі сохнуть по психах, маніпуляторах і шрамованих виродках з дитячою травмою. Хай герої будуть живими. А не фільтрованими.
8. “Критика — це завжди корисно. Прислухайся до всіх”
До всіх? Навіть до тієї пані, яка читає тільки “дешеву порнуху” (нічого не маю проти вцілому, просто воно трохи іншого формату), а тобі каже “не виноси хворобу в сюжет”?
Ні. Критику треба фільтрувати. І не ковтати все підряд — бо потім блюєш чужими страхами.
9. “Твоя книга має вчити добру”
Моя книга нікого нічому не зобов’язана. Вона — не шкільний підручник.
Вона — дзеркало. І якщо там темно — це значить, що є що показати, а не що зафарбовувати.
10. “Якщо не пишеш щодня — ти не справжній автор”
Ага. Бо справжні автори не хворіють, не виховують дітей, не переживають втрати, не депресують. Вони сидять, мов друкарські машини, і плюють літерою. Бувають дні, коли я не пишу. Але це не робить мене менш авторкою. Бо те, що я мовчу — не значить, що всередині не вирує цілий чортів всесвіт.
Ось вам правда. Пишу, як бачу. Як відчуваю. І як вірю.
Бо я не на курсах “Як стати письменником за 3 дні”. Я на полі бою. І моя зброя — слово.
Діліться в коментарях своєю думкою, стосовно цих порад!) Цікаво буде обговорити цю тему))
Долучайтесь до мого телеграм каналу "Муза під шафе" — там є що почитати та обговорити!
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦе прекрасний, наївний і дуже сміливий маніфест. Сміливий, бо він опублікований тут, на платформі, яка побудована на шаблонах і "приємних героях". Це як прийти в McDonald's і почати читати лекцію про шкоду фаст-фуду.
Христина Холод, Так, але ж усі ми маємо право говорити) Тож я поділилась своїми думками
Я з вами погоджуюсь на всі 100%... Я не женусь за критеріями та не пишу за правилами, чи стандартами... А створюю свій світ, такий, що можливо не всім довподоби, але це мій світ, і я так відчуваю=)))
Жанет Девлін, Супер, класно це чути, бо письменництво –мук в першу чергу про творчість, а не якісь рамки та правила
Підписуюся під кожним пунктом... Я теж довго боялася публікувати фентезі, бо в цій книзі я хочу зачіпити багато тем, які є спірними, тому тримала книгу у свої голові- лише інколи робила якість цікаві нотатки... Звичайно хочеться подати - це як серйозну книгу, але в такий складний час хочеться якоїсь легкості чи що? А про коментарі і чужу думку - не завжди критика є конструктивною. Є навіть автори, які пишуть коментарі заради коментарів, навіть не читають книгу, тому... В ще про персонажів - антагоністів. Зазвичай - це той персонаж, який витягує усю книгу, фільм, серіал. Я бажаю вашій творчості процвітання і вдячних, а головне постійних читачів)))
Нікнейм, ❤️
Ще добавлю що є тут автори коаліція. І вони збились в групу і налітають на любого хто їм не подобається. От приклад , був свідком як кілька " авторів" зробили показовий блог де розкритикували одну авторку , яка на мою думку мала право на існування. От це ганебно було з їх сторони.
Румель, Звісно, таке є завжди і всюди, люди люблять обговорення, інтриги, цькування, через заздрість та ЧСВ, без цього не буває, як не жаль
Я вам скажу так. Якщо ви хочете бути ПОПУЛЯРНИМ автором, то поради 2, 3, 4, 10 цілком робочі.
Чарівна Мрія, Згодна, звісно, я також вважаю, що ці жанри мають усі шанси на існування тут, просто здається читачів цих жанрів меньше та вони не такі активні))
Відповім в стилі блогу. Буде присутня нецензурна лексика.
1. Це бляха як взагалі? Легенями? Чи одразу діафрагмою?
2. Ну звісно! А нахіба це робити? Читачі вони ж тойвово - сліпідурніі взагаліклінічніідіоти, які ковтнуть все що їм подаси з гарною обкладинкою.
3. Читати вище.
4. Авжеж. А ще краще шортси. Навіщо перевантажувати мозок?
5. А якщо епізоди з еротичною складовою покажуть персонажів з нового боку? І в них закладено значно більше ніж здається на перший погляд.
6. Що далі в ліс... як то кажуть.
Вчити щось нове, вдосконалювати не тільки навички письменника. Повторюсь, а нахіба?
7. Певна річ. Не існує персонажів-антагоністів яких обожнюють.
8. От так, і чим більше тим краще. Вони ж всі знають краще світ який створила ти. І обов'язково загрузну ти в ній так сильно що не те що писати не захочеться, в й дихати.
9. Підручник з фізики також книга.
10. Ага, і не людина також.
Можна починати кидати тапками.
Ореста Матвійчук, Розуміє) Мені також наболіло це, хотіла виговоритися) Приємно знайти однодумців!
Думаю те що ви написали, правда) Я просто сіла писати недавно, до цього ані писала, ані читала. А таке не слухаю, БО я дослухаюся, ВИКЛЮЧНО, до порад моєї подруги, яка знає що радити. Вона колись теж писала книжки. ще й критикує, виключно конструктивно. (іноді жорстко, але конструктивно)
Мельська Наталі, АГА) Вона сама то писати кинула) Хах)
Які слушні зауваження! Ви завжди таке корисне пишете. Подяка Вам!)
Romul Sheridan, Дякую) Приємний коментар!)
У пункті 7 прям описали мій улюблений типаж героя))) Дійсно, дуже бісять такі поради, особливо від тих, хто сам не пише, або пише, але тих же порад сам не дотримується))
Анна Лір, О, так) А зазвичай, саме ті, хто не пише і роздають найбільше непроханих порад, адже їм видніше ;))
Гарний блог))) Майже всі з цих порад чула також від однієї родички, яка випадково дізналася про те, що я пишу. А ще вона давала мені таку пораду: "Спочатку зроби все в домі, що маєш зробити, а потім, якщо будеш мати час - можеш писати." А я іноді залишаю все, бо якийсь епізод вималювався в уяві. Згідна з кожним вашим пунктом❤️
Ніка Цвітан, Дякую за ваш коментар) Ох, ці хатні справи, багато хто хоче їх навʼязати, як головною справою життя жінки) Тож я повність згодна, що іноді варто це залишити і віддатися творчості
Дуже влучно. І згодна зі всіма пунктами. Якби я прислухалася до всіх порад то взагалі б не писала бо остання ну дуже конструктивна критика була реально дуже конструктивна.
Олесь Король, Я такої ж думки) Ми слухаємо поради, але не прислухаємося)
Дуже влучно і правдиво! У авторів немає ніяких правил - є тільки муза!)))
Марина Мелтон, Дякую за вашу думку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати