Привіт, любі!

Саме зараз остання година,коли на роман «Служниця для мільйонера» діє єдина знижка в передплаті. 

Щоб повернути борг брата, Дана вимушено погоджується бути служницею в сина мільйонера і шпигувати за ним. Все б нічого, от лише той син - сексуальний красень, який має на цю служницю свої плани. Дуже емоційно.

 Уривок:

— Привіт, — усміхається він, і його усмішка якась дивна, занадто самовпевнена, ніби він знає щось, чого не знаю я. — Ти вчасно.

— Привіт, я... — починаю я, намагаючись пояснити, хто я і чому тут, але він мене перебиває.

— Я знаю. Тато попередив. Заходь, — він відступає, запрошуючи мене всередину.

Будинок пахне кавою і чимось ще, чимось солодким і терпким. Всередині світло і просторо. Ми проходимо вітальню, де панорамні вікна виходять на басейн.

— То що, готова до роботи? — запитує Макс, зупиняючись посеред вітальні.

— Так, я... готова. Я прийшла працювати економкою. Мене направив Іван Семенович, — я намагаюся триматися впевнено, але голос трохи дрижить.

Він сміється. Його сміх низький і приємний, але я не розумію, що його розвеселило.

— Економкою? Тато, звісно, оригінал, — він підходить до мене, повільно обходячи навколо, розглядаючи з ніг до голови. Мій костюм, у якому я була на співбесіді в Івана Семеновича, здається зараз надто офіційним. — Думав, ти будеш у чомусь більш... відвертому. Та нехай. Можеш починати.

Я здивовано кліпаю очима. Щось тут не так.

— Добре, а з чого почати? — здається, тут не брудно. Може спершу їсти приготую. Хоча, мені здавалося, він спершу має показати мені, де що знаходиться.

— Можна з танцю, — білозубо всміхається він.

— З танцю? — дивуюся. Що тут відбувається?

— Так, з танцю. Як ти рухаєшся? Потанцюй, а я подивлюся, — він оцінювально мене розглядає, всміхається.

— Я не розумію, — кажу я.

— Та годі тобі, — він зупиняється переді мною, його рука лягає на моє плече. — Можеш не прикидатися. Я знаю, навіщо ти тут. Тато сказав, що ти «нова дівчинка». 

Мене охоплює паніка. Нова дівчинка? Про що він? Я згадую слова Івана Семеновича: "Чим ти його зацікавлюватимеш: борщем чи сексом мені байдуже". Невже він подумав, що...

— Я тут для прибирання, готування, догляду за будинком, — випалюю я, намагаючись пояснити.

— Прибирання? — він посміхається. — А я думав, ти вже почнеш свою програму. Ну, що ж, нехай. Спочатку розігрів. Музику тобі ввімкнути? Чи ти під тишу краще рухаєшся?

Він вже дістає телефон, шукаючи щось. До мене нарешті доходить. Він прийняв мене за стриптизерку! Іван Семенович, мабуть, сказав йому щось на кшталт "я тобі дівчинку прислав" і не уточнив, що це служниця. А фраза про "борщ чи секс" тепер набула зовсім іншого значення. Мій мозок лихоманково шукає вихід. Якщо я йому зараз скажу, що я тут прибирати, він мене вижене, а батько... батько тоді точно здасть Сашка поліції. Мені потрібна ця робота, щоб врятувати брата.

Макс вмикає музику. Легкий біт наповнює кімнату. Він дивиться на мене, чекаючи.

— Ну що? — запитує він, посміхаючись. — Починай.

Я відчуваю, як обличчя заливає рум'янець. Але я не можу відмовити. Я маю це зробити. Я повільно піднімаю руки, намагаючись згадати якісь рухи, які бачила у фільмах. Мої рухи незграбні, я відчуваю себе неймовірно ніяково, але намагаюся рухатися в такт.

— Добре, добре, — каже він, схрестивши руки на грудях. 

— А ви що ж? — врешті видаю я, пересиливши ніяковість.

— А що я? — дивується хлопець.

— Ви зі мною не потанцюєте? — я беру його за руку і тягну до себе. І він піддається. Кладе руки на мою талію і хитається зі мною в такт.

— Є в тобі щось особливе. Таких красунь тато до мене ще не посилав, — шепоче він. Розумію, що зважати на цей комплімент взагалі не варто, а проте все одно серце пропускає удар, коли він так дивиться на мене. Красивий негідник. 

«Служниця для мільйонера»

Нагадую, лише сьогодні книга -15%.

А в колеги знижка на роман:

Мама на заміну - 15%

Врятував дівчину з пожежі, а маленька донька вирішила, що це її мама. Як бути, якщо незнайомка і справді схожа на мою колишню і викликає в мені забагато почуттів?

— Ліно, це не мама, — чую приємний бас.

— Мама! — вперте. — Я бачу, що мама!

Вікінг зітхає.

— Ну ти її хоч не мни, бач вона і так постраждала…

— Її бандити тлимали! — впевнено. — А ти не лятував!

Точно бандити, тільки в погонах. Дівчинка звідки знає про це? Стогну і намагаюсь встати. Де я? І чи безпечно тут залишатися? Мене між іншим шукають.

♥️♥️♥️

Дякую, що ви поруч.
З любов’ю,
Ваша Лія Роуз